Такі, як ми

10

  Туманниця, її мама і Галя ще кілька секунд стояли, немов заціпенілі. Врешті мама отямилась і владно мовила:

  — Ану за мною, обидві.

  Дівчата перезирнулись. Галя виглядала так само налякано, як і в перший день їх зустрічі. Туманниця прошепотіла самими губами: "тікай!" і вказала у бік села. Галя тільки похитала головою. Вони мовчки пішли вслід за мамою.

  Поки вони пробиралися лісом (який тепер ніби навмисно пхав Туманниці гілочки в лице), мама щось самовдоволено говорила. Почувши слово "Голова", Туманниця нашорошила вуха.

  — Час нашої Голови спливає, — говорила мама. — пора вибирати нову. Я буду найкращою Головою, і мені тільки треба довести це народу. І що ж для цього підійде краще, як не спіймана людина, хе-хе! О-о-о, вони побачать, яка я відповідальна й віддана давнім традиціям. Місце Голови моє, моє!

  — Але ж я ваша дочка! — Туманниця не була здивована, але розчарування все ж пекло її зсередини.

  — Ти вже доросла й самостійна, — кинула стара русалка. — та й не справжня ти мені дочка.

  "Ти любиш свою матір?"

  Ні, Туманниця її не любила, ніколи не любила. Може, до цього часу вона обманювала себе під впливом материних слів, та тепер усе стало ясно.

  — Я вас ненавиджу, — сказала Туманниця, вкладаючи в ці слова всю неприязнь, яка накопичилася за час від її смерті.

  — Невдячна.

  — Саме так. А за що дякувати?

  Мама замовкла.

  Тим часом вони вийшли на галявину перед хаткою Голови. Там зібралися всі русалки цього лісу, тож на галявині й між дерев довкола неї панували гамір і тиснява. Все ж Туманниця помітила скраю Боровика з батьком. Вони спокійно сиділи в подобі величезних сірих вовків і тихо перемовлялися. Це було не дивно, бо вони часто приходили на Нараду русалок, оскільки не належали до жодної іншої нечистої сили.

  Мама міцно схопила одною рукою лікоть Туманниці, а іншою — лікоть Галі (та здригнулася) й потягла дівчат за собою до валуна біля хатки. Голова ще не стояла там, тож мама безперешкодно забралася на камінь і щосили крикнула, привертаючи увагу.

  — Шановні русалки!!!

  Більше сотні пар очей враз повернулося до них. А мама продовжувала: