Червоний дракон (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Похід《4》

- Скажіть що не одна я то чула та бачила 
- Не одна 
- Час тікати - ми почали йти стежкою ніби нічого не бачили і не чули. Біля нас вийшов містер Галлахер 
- Ви в будинок йдете ? 
- АААААА - Ділан ледь не заплигнув мені на руки 
- Ти чого ? 
- Я не очікував що ви тут з'явитесь 
- Мел - ми побачили Джонатана, одногрупника Аміри(вони на рік старші)
- Ти щось хотів ?
- Ми могли б поговорити?
- Я зараз без взуття, тому далеко не піду. Ти можеш сказати зараз
- А 
- Я їм довіряю 
- Мел, ти мені сподаба...
- Почекай, почекай, почекай. Ні, ні, ні я тобі не подобаюсь 
- Навпаки - я кивала в знак відмови 
- Давай я тобі поставлю декілька питань 
- Давай 
- Мій улюблений колір ? 
- Рожевий?
- Терпіти його не можу. Як звали мого друга дитинства ? 
- Уявлення не маю 
- Коли я останній раз плакала ? - хлопець мовчав - Вибач, але я не відповім тобі взаємністю
- Ти можеш сказати хто у твоєму смаку 
- Я скажу, але ти не зможеш таким стати 
- Ти просто скажи 
- Високі брюнети, якщо дивитись на характер та манери, то власний, спокійний, вміє постояти за себе, а також трохи псих 
- Вибач що відволік
- Нічого - я пішла як ні в чому не бувало 
- Що це було? 
- Я відшила хлопця, а що?
- Що це були за запитання ? 
- А. Ну я колись написала 5 питань, якщо хлопець не міг відповісти на 4 з 5 то він одразу йшов мимо 
- А що за запитання ? 
- Мій улюблений колір, як звали мого друга дитинства, коли я останній раз плакала, що мені більше подобається- машина чи мотоцикл, і останнє на що в мене алергія 
- Вау. Та я вже провалив 
- Тільки людина якій я справді подобаюсь і якій я довіряю зможе відповісти на всі питання - я повернулась до друзів і помітивши викладача згадала що він був з нами 
-А ти майстер відшивати Хакер, в тебе уроки треба брати 
-Не потягнете мої уроки 
-Через годину чекаємо вас біля водоспаду
-Плавати будемо? 
-Так Ділан 
-Дівчулі чого чекаємо, швиденько переодягатися 

Діл схопив нас за руки й побіг до будинку. Ми переодягнулися, я накинула легку сукню й ми пішли 

-Ой зараз крику буде 
-Чого?
-Всі побачать наші тату 
-Ну що ж поробиш 
-Дівчат шукайте плюси. Нам буде більше місця 

Ми прийшли до берега. Всі вже плавали 

-А я казала що у фізрука та біолога є прес. Треба було з кимось спір влаштувати, так би грошей заробила 
-Шукаєш в людях тільки вигоду Хакер - до нас підійшов містер Галлахер 
- А ви тільки підслуховувати та зваблювати вмієте 
- Та наче ще нікого не звабив 
- А чому сьогодні не без футболки ? 
- Як ти тоді сказала "Відкачувати прийдеться" 
- Та знаєте,  зараз в дівчат інші фаворити - я дивилась на містера Волтона та містера Джонсона
- Вражає 
- Мел, ти будеш сьогодні плавати? 
- Ні, рана ще не повністю затягнулася. Не хочу, щоб в неї щось потрапило 
- Як хочеш, ми тоді пішли 

Я всілась на пісочку й просто дивилась на всіх. Хто грав у волейбол, хто плавав, хто також на сонці лежав. До мене підійшла Джині, Ава та дівчина яку відшив Галлахер 

- Чому сидиш сама ? 
- Мені поки не можна в воду 
- Ти знала що ти в кімнаті живеш з мафіями - я підняла спідницю сукні й дівчата побачили тату - Ти одна з них 
- Так, щось маєте проти ? 
- Ні, ми підемо - до мене підійшов математик
- Ти могла Джонатану також тату показати і він би ще швидше тоді зник 
- Так було не цікаво 
- Яка справжня причина чому плавати не йдеш ? 
- Рана та і я плавати не вмію. Соромно казати, але це так, мені 17, а я не вмію плавати. Та і трохи боюсь - математика забрали грати в волейбол 

Через деякий час до мене підбігли хлопці, схопили мене та почали тягти у воду, мені закрили рота, тому я не могла нічого сказати. Вони занесли мене в воду на глибину грудей, я змогла звільнити рот та почала кричати, щоб мене відпустили, але мене почали розгойдувати та кинули у воду. Коли я опинилась у воді мене охопив страх, я не могла нормально виплисти на поверхню води, від паніки я почала відкривати рот та ковтати воду.
Я відчула руки на талії й саме вони підняли мене з води. Я вчепилась в людину яка мене витягнула, мене сильно трясло від страху  

- Спокійно. Ти вже не у воді, тобі нічого не загрожує - по голосу я зрозуміла що це мій викладач 
- Я дуже злякалася що не зможу випливти 
- Чим ви думали коли так зробили ?- кричав Ділан 
- Ми просто думали що вона соромиться лізти в воду от і вирішили допомогти 
- Придурки, Мелі як ти? 
- Трохи наковталася води і злякалася, а так все добре 
- Тебе колотить 

Містер Галлахер виніс мене на берег, я й досі обіймала його за шию боячись відпустити 

- Та що там глибини по шию було 
- Вона плавати не вміє, ідіот - в мене була істерика, тому викладав поніс мене до будинків, за ним побігли Діл та Аміра 

- Ти в безпеці - я нарешті відпустила брюнета 
- Випий, тобі треба заспокоїтися 
- Я вже напилась у воді 
- Це заспокійливе
- Дякую що швидко зреагували... 
- Мені ж треба за вами дивитись 
- Я більше не піду до річки, з мене вистачило 
-Тоді переодягайся і підемо в ліс погуляємо 
- Але ж ви хотіли поплавати 
-Ми одна банда й повинні бути разом. Та і за тебе нам кеп та твій брат голови відірвуть. А на річку ми ще встигнемо сходити 
- Сушіться, а я піду з хлопцями поговорю поки 

Я переодягнулась в шорти та оверсайз футболку. Вийшовши на вулицю я побачила хлопців 

- Вибач Мел. Ми не хотіли тебе налякати
- Ми не знали що ти плавати не вмієш. Ми навіть спочатку не зрозуміли що сталось коли ми тебе кинули. Ми думали ти жартуєш що виплисти не можеш 
-Раджу вам до мене більше не підходити, бо в наступний раз можуть знайти ваші трупи