Історія про створення гурту, але з великою передісторією

Глава 5

Боян прокинувся від повідомлення, що дуже гучно продзвеніло. Так і не вставши з ліжка, темноволосий одразу потягнувся до телефону, і побачивши повідомлення від Мартіна, всівся на ліжко і почав швидко набирати відповідь. Через дві хвилини, юнак повернувся під ковдру, бо вікно було відкрито і звідти, хоч і свіжий, але прохолодний вітерець дме через який йому стало холодно.

Поклавши телефон на тумбочку, він зробив ранкові потягушки і, нарешті вставши з ліжка, він пішов до ванної кімнати, де почистив зуби та вмив обличчя прохолодною водою, щоб збадьоритися. Хлопець мав гарні передчуття щодо сьогоднішнього дня.

/Вах, підемо сьогодні в кіно, сяду біля Мартіна. Я вже сильно сумую за ним, як же давно не бачив його. Відчуваю себе, як дівчинка-підліток, яка закохалась в свого однокласника і боїться йому про це сказати. Хм, але я так боюсь, що він не прийме мене, і то буде нерозділене кохання. Добре, у мене зараз стільки хоробрості з'явилося. Треба буде йому сьогодні сказати./

Сидячи вдома, відпочиваючи від важкого тижня, Боян не знав чим себе зайняти тому, як і завжди, в таких ситуаціях він просто сидів і брлинькав щось там собі на гітарі, яку йому подарував його приятель.

Хлопець так часто міг впадати в цю атмосферу, що навіть і не помічав, як міг просто годинами проспасти і ні про що не думати. Те, що він зараз так просидів години три, це ще мало. Іноді кароокий міг так з гітарою в руках просидіти і по п'ять годин, награваючи якусь мелодію. Таким чином він написав вже три свої пісні. Він ніколи не планував їх нікуди випускати. Боян вважав, що ці пісні зроблені не для того, щоб їх могли почути люди, йому здавалось що вони не такі ідеальні як звикли люди чути.

Він не знав чому, але це було ніби то його дитина, яку він не хотів відпускати із дому. Хоча і друзі йому казали, що ці пісні шикарні і світ має почути ці шедеври, але поки він не був до цього готовий.

Тому коли він випав з тієї приємної атмосфери, йому в голову прийшла геніальна, на його думку, ідея. Це була імпульсивна і рандомна думка. В звичайний день, коли в нього не горить його вогник сміливості він би не пішов те реалізовувати. Але сьогодні з нього енергія так і перла, і в ньому з'явилася купа сміливості, тому... Чого б і ні? Причин на те, щоб це не зробити це у нього не було, тому зі всією своєю сміливістю він пішов це реалізовувати.

Діставши телефон із кишені своїх домашніх шортів та написавши декілька повідомлень, він пішов в душ. Коли юнак вийшов з душової кабіни, яка була заповнена вся паром, він, замотавшись у величезний рушник, пошльопав в спальню, де досі було відкрите вікно. Тому перше, що він зробив - закрив його. І це було гарною ідею, бо, вийшовши після душу, мокрим і зайшовши в холодну кімнату, не хотілось захворіти, а особливо в той день, коли у нього стільки багато грандіозних планів.