...я чекав твого дзвінка. Сидів в очікуванні. Але це було жорстоке очікування, воно виїдало зсередини, рвало вени, перегризало сухожилля... зрештою, я відключився і повалився на землю... Але вони привели мене до тями. Розмиті форми невідомих істот. Небо за їхніми спинами все ще залишалося темним, а вони все сміялися. І повторювали, що тебе немає, ні тебе, ні безмежності!.. Я випростався на стільці й усміхнувся: вони все брешуть...
