...тепер істоти грають зі мною, точніше, з моїм розумом: ось вони поруч, а наступної миті - кудись зникають. І зникають на довгий час, так, що мені здається ніби я позбувся їх! І коли моє небо очищається від брудної темряви, в кутах знову лунає їхній противний сміх... Він зводить мене з розуму!.. Де ж ти?
