...сьогодні я прокинувся від сліпучого сонця. Його світло проникало у вікно і тиснуло на обличчя приємним теплом. Я лежав на підлозі, а істоти таїлися в кутах. Вони ще спали, що й пояснювало сонячний ранок. Незабаром вони прокинуться, і тоді небо наповниться брудом, кімната наповниться їхнім огидним сміхом і душевнохворим смородом... Але я так само мовчатиму і віритиму в твоє існування, віритиму в нашу безмежність...
