я прийшла додому, та почала плакати, повалилась на ліжко і думала що робиться, можеш я щось відчуваю до хьонджіна...
мені прийшло повідомлення від... ХЬОНДЖІНА????
він написав що хоче зараз прогулятися.
а що мені втрачати, піду, і так я не маю чим зайнятися.
я вийшла на вулицю і навіть не побачила що хьонджін стоїть біля мого під'їзду.
я просто не звернула увагу, ну що поробиш.
я вже хотіла йти, але хван схопив мою руку.
х: ей, я тут
я: ой не побачила
х: нічого, куди підемо?
я: так це ж ти запропонував погуляти, пішли куди ти скажеш.
х: тоді може сходимо в кафе??
я: ого, та ти романтик, пішли
ми прийшли в кафе, замовили каву та по кусочку торта.
х: йоджу.. ну.... так вийшло..
я: ого, ти знаєш моє ім'я, кажи кажи
х: я покликав тебе щоб вибачитися. мені справді дуже шкода що наробив з тобою... вибач будьласка
я: хмм, а чому ти вибачаєшся? так раптово зрозумів що наробив?,
х: просто я зрозумів що ти хороша, я хочу бути для тебе другом
я: добре, я прощаю тобі.
х: СПРАВДІ?? ДЯКУЮ ВЕЛИКЕ.
він обняв мене і моє серце так швидко билося!!
ми пішли додому, і так закінчився день.
я зайшла в кімнату і так сильно раділа, адже я відчуваю до нього щось..
