на наступний день в школі.
рю: привіт джуу!!! як ти? хван так заглядав за тобою)
я: ого.. я чудово, виспалась, все добре, сядемо?
рю: пішли
пройшло пару уроків , і ми пішли у їдальню.
я вирішила розказати рюджін про нашу гулянку і почуття до хвана.
рю: ого жінко, та ти закохана!! то ось чого він так виглядав тебе )
я: ц
х: йоджу, давай я принесу тобі поїсти, ти не проти?
я не встигла нічого сказати, як рю мене перебила
рю: ні вона не проти, мені також візьми.
х: ц, та добре
ми сіли з рюджін за стіл, і коли прийшов хьонджін, я пішла за соком.
тільки коли я підійшла до столику з напитками, мене зустріла " дівчина " хвана, її звати ґагьон.
ґ: ну привіт)
я: привіт, щось турбує?
ґ: так. чому клеєшся до мого хьонджіна?
я: та він взагалі знає що ви разом?
ґ: що сказала?
вона вдарила мене по лиці рукою, через що я впала
ґ: ти думаєш що він тебе любить?))
я: з чого це
ґ: ти ходиш з ним
я: а ти ні, тому й заздриш, він тебе навіть не знає
підійшли хлопці і почали мене бити та копати, вони кидали в мене тарілки та кружки.
коли я вже була вся в крові, учні які їли окружили мене, через що мені було важко дихати. я задихалася та кликала хьонджіна та рюджін, але було занадто шумно, та і я не могла говорити голосно через біль.
рю: хьонджін, що там сталося?
х: не знаю, але думаю що йоджу теж там, вонв пішла за соком, може вона стоїть десь між учнями, я піду провірю, йдеш зі мною?
рю: йду звісно
вони пішли і відштовхали всіх учнів.
вони побачили кроваву мене, та підбігли.
рюджін мене взяла на плечі так як я ледве дихала, і занесла в медпункт.
хван розбирався з ґагьон, кричав на неї, та штовхав.
ґ: любий, заспокойся!
х: який я тобі любий, я люблю йоджу!
хван сам не зрозумів що сказав, але дороги назад не було.
коли він розібрався, він погнав ракетою в медпункт.
х: рюджін та йоджу ви тут?
рю: так так, проходь.
х: йоджу ти як?
я: так жахливо ще не бувало.
х: розумію, може тебе завести додому?
я: я не знаю.. а потрібно?
х: ну ти ж не пролежиш в такому стані всі уроки тут.
я: пролежу.
х: йоджу, я принесу твій рюкзак, я завезу тебе додому.
рю: йоджу, справді, їдь додому, так буде краще
я: ну добре, принеси рюкзак
х: хвилинку
хван прийшов з рюкзаком, взяв на руки і поніс до машини.
я: дякую хьонджін, я доберусь сама до квартири!
х: на якому ти поверсі?
я: на 9..
х: йди сюди.
я: що?
він взяв мене на руки і заніс у квартиру.
х: в тебе так комфортно вдома, та затишно, і пахне тобою
я: що?
х: та забудь.
а в мене вже метелики такі, що хоч вбийся.
я: хьон, дякую що приніс мене в квартиру, я справді вдячна!
х: та чого, це найменші дрібниці!! я завжди радий допомогти, я все вирішу не переживай
я: гаразд. я постараюсь берегтися!
х: тоді я піду, пиши або дзвони якщось!!
я: домовились
