Нові пригоди родини Хагрівз<5>

70 7 0
                                    

Пройшов тиждень. За цей час до нас ніхто не приходив

- Сестричко - до мене підбігла Алекс
- Що таке сонечко?
- Скільки ми вже тут?
- Десь тиждень, а що таке? - я взяла дівчинку на руки
- Я скучила за П'ятим - мовила руда голова притискаючись до мене
- Я теж за ним скучила, але ми ще не можемо виходити якби ми цього не хотіли
- Як думаєш вони живі?
- Живі, вони не можуть померти. Якщо з ними щось станеться я їх приб'ю - дівчинка почала сміятися
- Як це можливо?
- Можливо. Будемо лягати спати?
- Я ще не втомилась - мовила Алекс потираючи очі  
- Я бачу
- Ляжеш зі мною поки я не засну ?
- Пішли - я поклала дівчинку в ліжко й лягла біля неї. Вона обійняла мене й закривши очі майже одразу заснула. Я пролежала біля неї близько години, до мене підійшла Трейсі
- Мел
- Будеш лягати спати?
- Угу - я знала що Алекс та Трейсі спали на одному ліжку тому обережно встала з ліжка й дала змогу лягти Трейсі
- Добраніч
- Добраніч - я пішла до свого дивану, до мене підійшов Брайс та Джеф

- Що таке хлопці, я ж розумію що ви прийшли не просто так - я похлопала по дивану біля мене, хлопці слухняно сіли - Про що хочете поговорити ?
- Ти не спиш вже 3 добу, це не дуже добре для тебе
- Все добре
- Але ти виснажена, тобі треба поспати
- Все добре хлопці, я нормально себе почуваю
- Ти стала набагато повільніше, та й твоя реакція погіршилась
- Ти зараз як варена креветка
- Гарне порівняння. Добре, вже всі сплять тому я думаю що також можу поспати, ви також лягайте
- Добре - хлопці пішли до свого ліжка, я закинула голову на спинку дивана й моментально заснула

Пов П'ятий

- Все закінчилось Вокер, вас залишилось дуже мало, ми можемо вбити вас всіх або ж залишити в живих, але ви більше не рипнетесь на нас - говорив я тримаючи за горло вовкулаку
- Ми більше не сунемось до вас, обіцяю
- Валіть, ще раз полізете. Ви всі помрете - вовки втекли - Все - я впав на коліна від безсилля - Повезло що сили закінчились тільки зараз
- Ми перемогли
- Так Елліс. Багато втрат в нас?
- Набагато менше ніж в них
- Це добре... Йдіть відпочивати а завтра тут все приберете
- Добре

Ми пішли в академію. Я майже не мав сил щоб стояти, але все ж таки пішов у ванну. Вода стікала по моєму волоссю додолу, я ледь тримався щоб не впасти

- Тиждень... тиждень бою без відпочинку - я подивився на своє тіло - Мене добряче потріпали, Мел мене вб'є - мовив я піднявши руку й дивлячись на обручку на пальці - Якби не ти, я мабуть вже б помер кохана. Змию з себе кров й поїду до них, від запаху прийдеться мінімум тижні два відмиватись - прийнявши ванну я одягнувся й збирався вже виходити з кімнати, але мене випередили
- Багато ран на тобі ?
- Все добре Елліс
- Ось - дівчина кинула мені пакетик з червоною рідиною - Не думаю що Мел буде рада бачити тебе подертого немов ти був мішеню для ножів
- Чия це кров ?
- Не знаю, ти ж не підписував пакетики
- Дякую
- Збираєшся йти до них зараз?
- Так
- Може ти відпочинеш а потім поїдеш до них?
- Ні, я дуже скучив за Мел, хочу її побачити
- Не забувай що там діти
- Я просто хочу її побачити - я відкрив пакет й почав пити - Я пішов
- Я притримаю Бена 
- Мел йому вже зробила раз синець під оком, все в нормі
- Так то вона була
- Угу, я пішов
- Давай

Донор🩸🔪 (ЗАКІНЧЕНИЙ) Where stories live. Discover now