Донор🩸🔪 (ЗАКІНЧЕНИЙ)

Згадуй...хто я?

- Чому кров ще й досі не перестала текти? - я схопила рушник й приклала до рани - То ж був звичайний ніж...
- Мел...
- Почекай, треба зупинити кров - хлопець поклав руку мені на щоку
- Зі мною все добре...
- В тебе кров тече... в тебе очі жовті
- Все добре
- Я тебе зараз вдарю. Джей як зупинити кров?
- Таку рану тільки кров залікує
- Ні
- П'ятий, будь ласка
- Я зараз не можу... себе... контролювати. Я можу випити всю кров
- Джей та Пейтон тебе зупинять коли це буде потрібно
- Ні. Я не можу допустити того щоб з тобою щось трапилось через мене
- П'ятий... Не відгороджуй мене від себе зараз... Будь ласка - я знову почала плакати
- Ми тебе зупинимо коли це буде потрібно
- Добре... але якщо щось трапиться, то ви, обидва трупи

Брюнет піднявся в сидяче положення, я підлізла до нього між ніг. П'ятий прибрав моє волосся щоб оголити мою ший й приблизився до неї, я відчувала гаряче, глибоке дихання хлопця. Він вагався але я просто обійняла його в знак того щоб він просто зробив це. За мить я відчула зуби на своїй шиї які прокусили мою плоть. Одна рука хлопця тримала моє волосся а друга притягувала моє тіло до власника. За хвилини 3 я відчула що брюнет почав опускати мене на підлогу тим самим опинившись зверху мене, в мене почало темнішати в очах

- П'ятий... П'ятий досить - брюнет наче не чув мене
- Почекай ще трохи Мел, рана майже зникла - говорив Джей
- Добре - руки брюнета залізли мені під футболку, я відчувала як його нігті впивались мені в шкіру, він царапав мене. В місцях де П'ятий провів руками я відчувала що тіло починало горіти - Боляче...

Я чула рик Хагрівза, він лякав мене, але я мала триматися, адже це було потрібно для того, щоб врятувати П'ятого

- Все, досить П'ятий
- П'ятий зупинись - у відповідь ми чули лише рик - Треба його зупинити - хлопці підійшли до нас й почали відтягувати брюнета від мене. В них вийшло це зробити але не одразу. На животі вже не було ніякої рани, була тільки кров як й біля рота
- Досить - брюнет хотів вирватись з рук хлопців але його міцно тримали. Я хотіла підійти - Ні, зараз тобі небезпечно бути біля нього
- В тебе кров, відкрита рана. Якщо підійдеш ближче ми не зможемо його зупинити
- Несса. Забери звідси Мел й оброби рану
- Добре

Дівчина допомагла мені встати, й вивела мене з кімнати. Ми пішли у вітальню, діставши аптечку брюнетка почала зупиняти кров та заклеювати рану

- Повертаємося
- Може нехай хлопці самі його приведуть в почуття?
- Несс, сиди тут я зараз

Я пішла в кімнату П'ятого. Хлопці й досі тримали брюнета. В нього очі були вже не жовтими а червоними, він дивився на мене

- Чому його очі червоні?
- Він чистокровний. Коли в критичному стані п'є багато крові очі міняють колір
- І як його привести в почуття?
- Ми не знаємо. Ми ще до такого не доходили
- Єдина хто знав як його заспокоїти була Жанет. Вона вже бачила його такого і знала як його зупинити
- Але вона нікому і ніколи не говорила. Я зрозуміла. І що робити?
- Уявлення не маю, але...- хлопець хотів вирватись але хлопеці його утримали - але його треба привезти в почуття
- То і так зрозуміло. Що буде якщо ви його не втримаєте? Несса постраждає через його ?
- Якщо ми його не втримаємо постраждаєш лише ти. Він крім тебе нікого не зачепить
- Жанет... тільки ти можеш мене зупинити... - почав говорити П'ятий
- П'ятий, Жанет мертва. Вона мертва вже давно
- Тільки ти можеш мене зупинити...- продовжував говорити брюнет дивлячись на мене. Я бачила як в нього потекла сльоза
- П'ятий, я Мел - я почала підходити до хлопців
- Мел обережно
- Все буде добре. П'ятий, кого ти бачиш перед собою? Хто я ?
- Ж.Жанет... ні...
- Згадуй мене, хто я - продовжувала я сідаючи напроти хлопця на відстані руки - Згадуй мене... хто я?
- Ж..Жанет
- Згадуй - я бачила що брюнет почав плакати - Згадуй. Що було з Жанет