- Так, звісно брате.. - відповів Кол
Його слова, привели дівчину назад в цей зал.
Думки: Хватить Т/І так глазіти на його посмішку..
Видно, що Колові, не сильно сподобалося, що з'явився його брат.
- Т/І познайомся, це мій брат Ніклаус Майклсон.. - не договорив Кол, бо той його перебив.
- Просто Клаус, а вас як звати?
- Т/І Редл..
Дівчина не встигла подати руку, як хлопець сам підійшов, та поцілував її.
- Кол, не хочеш принести нам випити? - сказав Клаус.
У них із Колом вийшов зоровий діалог, і той нічого не сказав, та пішов.
Видно було, хто із них старший...
- Я бачив, як ви розглядали мої картини, вони вам сподобалися?
Як і від Кола, від цього брюнета також йшло величчя..
Думки: Хто ж вони?..
- Це ваші картини? - здивовано запитала дівчина.
- Так, я пишу їх коли у мене є вільний час та муза. Правду кажучи, останній час я не як не можу настроїтися та щось відобразити на холсті. Але нічого, думаю можливо я вже знайшов музу..
Дівчина зразу зрозуміла, на що він натякає, а точніше на кого... На неї..
- Вони чудові, у вас є талант.. Бажаєте стати великим художником?
В розмові із ним було щось інше.. не таке як з усіма.. це не можна описати..
- Та ні, я створюю цю красу для свого задоволення. Більшість картин стоять у мене в мастерській, бо вони мені не подобаються.. а ці я вирішив виставити, вони трохи кращі за ті..
- Вони чудові..
Погляд дівчини був прикутий до картин. Вона не помічала людей, які проходили та дивилися на них. Не помічала музику, яка лунала із усіх кутків. Вона бачила та милувалася красою..
- Чи можна подивитися інші ваші роботи? - запитала дівчина, та глянула на Клауса.
- Якщо ви бажаєте, то я тільки за вам їх показати..
Хлопець протягнув руку дівчині, і вона на диво протягнула свою. Так вони і пішли.
Вони піднімалися на верх по білих сходах, потім повернули на ліво, і кімната в якій Клаус творив шедеври, була самою останньою.
Брюнет відчинив дівчині двері, та вона зайшла.
Там було не так світло як в низу, але це тільки і прибавляло казковості цему місцеві..
Там пахло красками, і на диво, цей запах не був поганим, він навпаки манив, та хотілося взяти в руку кісточку, та щось намалювати..
Її очі зразу почали глядіти на всі картини, які вона помічала..
- Це.. неперевершено. Чому ви казали, що вони не гарні? Людям навпаки потрібно побачити цю красу.. Тут скільки емоцій..
Дівчина в середині відчувала салют емоцій...
- Дякую.. - із посмішкою промовив брюнет.
Все було чудово, поки в кімнату не вірвалася блондка, та не почала кричати..
- Нік, він тут!
