Брюнетка почала одягатися. І зразу бажання йти на маскарад зникло..
Таке часто бувало з нею в останній час. Їй нічого та нікого не хотілося... Хотілося тільки пригод на зад..
Дівчина зняла із себе все, та залишилася тільки в трусиках.
Сидіти дома тим більше не хотілося, тому вона вирішила чогось випити, але не сама і не дома.
Т/І знала хороший бар, він був для таких як вона, нечесті... Тому вона одягнулася та пішла туди.
За пів години, вона зайшла, та сіла на своє улюблене місце. Їй зразу принесли віскі, та поставили цілу бутилку на стіл. Її добре знали тут, що не треба було замовляти та навіть щось говорити..
Перші три келихи дівчина випила сама та залпом, але на четвертий, до неї підсіли..
Вона очікувала побачити кого завгодно, але не його..
- Привіт дорогенька.. - сказав Клаус, та щиро посміхнувся.
У дівчини був шок... Вона стільки шукала його, читала та чула про нього, а він зараз тут, перед нею, та посміхається так, ніби нічого не було.
Т/І скрила свою розгубленість, та шок. Вона стервозно посміхнулася, та промовила:
- Привіт любий..
В руках вона тримала келих, який розмахувала, та дивилася як віскі гарно переливається під світлом.
- Невже ти не рада мене бачити? - запитав Клаус.
- Я маю радіти, що ти переді мною, та стрибати від щастя? - із піднятою бровою промовила дівчина, та глянула на нього.
- Було б непогано..- все ще з посмішкою сказав хлопець.
Стільки часу, ця клята посмішка снилася їй... Клята, клята, клята!
- Ти сильно повірив в себе? - спокійно запитала дівчина.
- Я завжди вірю в себе.. я чув, ти шукала мене..- вже без посмішки заговорив брюнет.
- Тобі почулося гібрид, або твої шавки тобі збрехали.. - дівчина зробила ковток.
- Т/І, так цікаво чути від тебе брехню, це так піднімає настрій.. Можеш не брехати, я знаю, що ти шукала мене, але навіщо? - Клаус взяв пляшку в руки, та зробив ковток.
- Ця випивка не для тебе! - різко сказала дівчина, та забрала пляшку.
Клаус на це тільки засміявся.
- Шукала тебе, щоб запитати хто ти, і чому так різко втік, але я вже все знаю, тому можеш знову зникати, шукати тебе не буду, не переймайся.
Клаус весь час дивився тільки на брюнетку, зовсім не відводячи погляд.
- Дорогенька, якщо ти знаєш хто я, то чому так говориш зі мною? Не боїшся, що я уб'ю тебе?
- Любий, в цьому світі, я не боюся нікого і нічого. Ти не встигнеш навіть встати, як мене тут не буде..
- Стільки всього я чув за все своє життя, але таке чую вперше.. не думай, що якщо ти Еретик, то щось можеш зробити мені.. ти все таки не так читала та не те чула про мене..
Перше, що прийшло в голову, "Звідки, він знаю, хто я", але далі зрозуміла, що йому все доложили..
На його лиці не було більше посмішки, було видно, що дівчина його нервує.
- А мені всеодно на тебе. Хто ти чи що ти, це не має значення, тільки доторкнешся до мене, тобі і твоїй сім'ї не жити.
Дівчину він уже бісив настільки, що вона була готова вципитися йому в глотку.
І видно було те, що Клаус тоже про це думав..
- Я прийшов до тебе не для того, щоб ти погрожувала мені і моїй сім'ї, я прийшов просто до тебе.. ну, якщо ти так сильно віриш в себе та в свої сили, то бажаю удачі.. твоє серце буде дуже гарно дивитися, в моїй колекції..
- Ти погрожуєш мені любий?
Дівчина голосно засміялася.
- Побачимо, хто кого... - із посмішкою на лиці сказала дівчина, та зникла.
Дівчина відкрила портал, та вже була в своєму домі.
Вона зразу поставила на себе та на свій дім закляття невидимості, щоб він не знайшов її.
Серце Т/І билося дуже бистро.
- Ось і починаються мої пригоди.. - сказала сама до себе дівчина та посміхнулася.
