1 розділ

2 0 0
                                    

Діти
Київщина (1932 - 1933)

Федько
Мати бігала по всій хаті Федько не розумів що вона робить і навіщо мовчки надягла куртку, напнула хустку, пішли навіть з батьком не попрощавшись. Сіли на бричку та й поїхали. Віз їх дядько Никифор. Був той дядько темніше за хмару. Федько і не пам'ятав коли Никифор останній раз сміявся, пам'ятав лиш його бебехи бо часто отримував , за те що дратував його собак . Дядько Никифор тих собак любив більше за власну дружину.
Їхали вони години зо дві. Никифор зупинив бричку, висадив у селі Вешневе. Там жила Федькова бабуся,. Дійшли Федько з мамою до рідної хати, постукали у двері. Їм відкрила худа, змарніла, бабця. Її вічно сумні очі запалали радістю.
- Рідний внучок приїхав! - казала вона.
Але мати Федька була не така вже весела. Очі в неї були червоні пухлі, плакала. Федько не допитувався бо знав не скаже. Накормили Федька млинцями з акації, були вони гіркі не смачні , але для виснаженої голодом дитини, вони були смаколиком. Весь день Федько грався з котом Укропом,ховали кота від голодного люду  з'їдять. Причепив до хвоста пір'їну тай дивиться як кіт ганяється за нею.
▪︎▪︎▪︎▪︎
Лягав вже Федько спати, як почув голоси мами і бабці. Федько нагострив вуха.
- Він знайшов мої листи Констянтинові. - сказала мама її голос от - от зірветься на плач.
Чомусь Федько пригадав батька. Останній раз хлопчик бачив його коли той прогримівши дверима пішов геть з хати. Батька звали Максим. Він вічно казав про якусь партію часто бив маму, і Федькові часто попадало спина - була як писанка.
Далі вже Федько не слухав відвернувся на бік і заснув.
Ранок. Федько встав потягнувся . Невстиг хлопчик із ліжка стати як почувся гучний звук потім стукіт у двері
- Хазяйка откривай. - почувши незнайомий чоловічий голос Федько заліз під ліжко.
Бабуся стала біля печі Федько знав чому бо там лежало найцінніше, малесенький мішечок з пшеницею
Двері відчинилися. Вийшли троє чоловіків.
- Что охраняєм бабулька? - запитав один з них. - Отойди.
Бабуся стояла несіпнувшись.
- Отойди кому сказал - грізно сказав чолов'яга. - Отойди ато стрілять будєм.
Він витягнув левольвер.. ... постріл.
Почулися кроки. Забрали вони ту пшеницю. Федько вилізти з-під ліжка Вийшов надвір. Побачив він.. лежить на кам'яній долівці тіло.. тіло його мами

Життя триває Where stories live. Discover now