Розділ 12

1 0 0
                                    

Василь сидів на уроці підперши рукою підборіддя. До аудиторії війшла класна керівниція Марія Вікторівна.
- Дорогі діти до нас в клас прийшли нові учні. Анна Луценко та Олександр Луценко.
Наперед вийшла дівчинка з каштановим волоссям. Анна була круглолиця і хлопець мускулястий бугайок, а на обличчі в нього страшні шрами.
- Розкажу я вам зараз мою історію.
▪︎▪︎▪︎
Стук у двері. У голові у Саші пронеслася думка .
" прийшли " - думав хлопець.
Мати повернулась і сказала::
- Залазьте до печі.- спокійно наказала вона. Заліз Саша в піч. Зайшли чоловіки до хати. Зв'язали і батька, і мати, посадили не бричку потім ще раз зайшли. Помітили Сашу з сестрою.
- Велазьтє. - каже один із них наставляючи на Сашу рушницю
- Надо іх допросіть. - сказав більшовик.
- Ви мене допросить, але сестру не чипайте.
- Гдє зєрно хранілі сука? - питає більшовик.
- Не знаю. - тихо відповідає хлопець.
- Брєшеш. - лезо ножа порізало Сашине обличчя і кров цівкою побігла на глиняну підлогу.
- Ето рєбьонок полєгче. - сказав напарник. - Может он діствітельно не знаєт.
Перший чоловік кинув Сашка на підлогу. Анна підбігла до брата. Саша Спираючись на на плече сестри вийшов на двір. Він дивився в слід бричці на якій згорбившись сиділи його батьки
Від шоку Саша навіть не відчував болю тоді коли Анна стала обробляти рани отримані при допиті.

Життя триває Where stories live. Discover now