Навички верхової їзди Техьона досягли того рівня, коли йому вже не були потрібні уроки. Він знав це, і Чонгук знав, але вони все одно продовжували бачитися щодня перед заходом сонця, ніби це було в нормі речей, і їздити по путівцях, розмовляючи про пейзажі, живопис і літературу. Чонгук, на превеликий подив Техьона, був чудовим співрозмовником. Граф намагався не думати, що в них, людей абсолютно різних за статусом, було так багато тем для розмов. Він знаходив дивовижним те, що Чонгук знав, здавалося, не менше за нього, і міг у всіх фарбах розповісти, використовуючи барвисті епітети, про творчість братів Белл.
Лише одного дня їм не вдалося приборкати вітер верхи на конях — у день щорічного літнього фестивалю, коли весь народ збирався на головній площі, святкуючи та влаштовуючи конкурси, дегустацію смакот, продаж диванок та танці. Цього дня Єрім і Дехі були невгамовними, носячись навколо няньок, які намагалися розплутати бігуді з їхнього волосся, тоді як Джон, наспівуючи собі під ніс, безтурботно читав Таймс, а Сонмі не могла визначитися у виборі капелюшка, через що тримала головні убори гувернантка млосно зітхала. Техьон думав, що життя в їхній родині не змінювалося, поки соковито хрумтів тостом, уже одягнений у накрохмалену блузу та парадний піджак.
— Дівчатка, заради Бога, не чіпайте собаку! — Сонмі кричала на доньок, поки одна її нога була в кабріолеті, тоді як інша все ще твердо стояла на землі. Техьон, що тримав матінку за руку, обернувся до сестер і осудливо примружив очі, коли ті й не думали припиняти гладити Данделі по голові. - Не уявляю, що з них виросте, - видихнула Сонмі, сідаючи на сидіння і поправляючи свою і так ідеальну зачіску. Техьон у відповідь хмикнув.
Вони вирушили в дорогу і прибули до міста через довгу годину їзди. Народу була сила-силенна. Місто шуміло. Від запропонованих товарів та розваг очі розбігалися, а від різноманітності апетитних запахів паморочилося в голові. Дівчата, взявши Сонмі з двох боків під руки, тут же помчали до прилавка з ляльками. Техьон же рушив у бік куточка, в якому художники могли намалювати портрет за символічну плату, як батько раптом смикнув його назад.
—Тримайся мене, Вінсенте,— сказав Джон, притримуючи сина рукою за плече. — У нас з тобою призначено зустріч.
—Правда? — Техьон насупився. Він уперше чув, що вони збиралися зустрітися з кимось сьогодні. Занепокоєння припущення, з якими саме людьми вони повинні побачитися, вчепилося в нього міцною хваткою.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Конкур
FanfictionЧонгук був звичайним конюхом заможної родини. Він знаходився серед сіна та бруду і мав цінність, порівнянну зі старою кобилою. Техьон Равель був молодим графом, оточеним блиском і запахом доларових банкнот, і вважався мало не господарем Чонгука. ...
