Екзарцист і демон

глава2

Ф:*Це ж він... що? Але як?*
Х:*А ось і моя дурашка...*

Вчитель: усе, знайомтесь, а я пішла. До побачення. *боже, нарешті я не буду вчити цей тупий клас, а вдома відпочивати буду, <⁠(⁠￣⁠︶⁠￣⁠)⁠>*
Д-(Хан Джисон)
Д: Ееее, а ви куди?
Вчитель: як куди? На пенсію йду, вже не молода, щоб мої нерви вас витримували.
Д: ну ми по вам сумувати будемо. *ні* значить, тоді до побачення.
- то зі смутком, то з радістю сказав Хан.
Вчителька пішла і залишила клас на нерви нового вчителя.
Х: так як вже сказала ваша вчителька, я Хван Хьонджин, ваш новий вчитель по хімії. Мені 23 роки. Попереджаю одразу, я з вами сюсюкатись не буду. Щось не зробили зразу 1, немає дз 1. І ніяких поблажок, ви мене зрозуміли?
Всі: так, вчитель Хван Хьонджин!
Х: так, я зараз буду називати ваші імена і прізвища, а ви будете вставати і розказувати про себе, але коротко і якраз подивимося хто є, а кого немає, ясно?
Всі: так, добре, вчитель Хван Хьонджин.
Х*Так, в класі 36 учнів, хоч і довго, але хоча б щось про дурашку буду знати...*
Людина за людиною, і все ближче і ближче до Фелікса.
Х:Лі Фелікс.
Ф:*знову цей хитрий погляд, наче з'їсти мене хоче.(⁠｡⁠•‌⁠︿⁠•‌⁠｡⁠) І за що мені це....* Я омега, з запахом вишні в шоколаді, мені 18 років.
Х:добре, сідай.
За декілька хвилин таких опитувань Хван почав урок.
Д:ей ципа, чого наш новий вчитель робить в тобі дирку своїм поглядом, що сталось коли я вчора був на роботі?
Ф:та хуй його знає.
Д: ти схоже закохав в себе нашого нового вчителя, ая-яй ципа, як так можна?
Ф: білка, не неси маячню, яке кохає, а?
Д: ну незнаю, але його погляд...
Х: Лі Фелікс, про що ви так бурно розмовляєте, можливо і нам розкажете?
Ф: ні нічого, вибачте, будь ласка, ми більше так не будемо, вчитель.(((((
Х: до таблиці, вирішиш пару прикладів, якщо такий розумний.
Ф: добре....
Х: мда... я бачу, ти зовсім в хімії не розбираєшся...залишишся після пари в кабінеті. *це ж мені на руку, якщо будуть додаткові заняття, так як він єдиний по хімії не дуже, я можу його навчати на одинці.*
Ф: як скажете, вчитель Хван Хьонджин. *Ось же блять, ось мені і піздець, от я ж не везучий. Ну в школі він мені нічого не зробить, правда ж? Ну якщо що, то на всякий випадок свята вода в мене завжди з собою)))*
І так, хвилина за хвилиною, а пара підходила до кінця, а Фелікса все більше хапав страх в свої лапи.
Ф: *а якщо я не помітно вийду, і він не побачить, всеодно це остання пара...*
І тут в думки, наче вривається якийсь суворий та страшний не людський голос.:
-"навіть несмій, втечеш то будеш жаліти про це дуже сильно, я тобі нічого не зроблю, не бійся. Ну прийнаймні поки що."
Фелікс піднімає голову на вчителя і бачить його злий погляд, і розуміє що якщо що, то йому абсолютно ніхто не допоможе і краще його послухати, щоб життю Лі була менша загроза.:
-"І запам'ятай, я люблю слухняних малюків."
Знову пронеслось в голові Фелікса, погляд на Хвана і той вже не угрюмий, а з похабною посмішкою на обличчі. Фелікс старався не звертати на ці думки і погляд уваги, він розумів що нічого не зробить, він занадто слабкий для цього демона. І ось, пара закінчилась.
Д: ну що, йдемо?
Ф: мене вчитель попросив залишитися, тому можеш йти. Я тебе дожену.
Д: окей, тоді удачі, ципа!
Ф: дякую білка, вона мені знадобиться.
Вони обійнялись і Джисон пішов. Ось і момент Х. Фелікс підходить до Хьонджина.
Ф: ви щось хотіли?
-запитав Фелікс тремтячим голосом.
Х: Ой, а ти наче не знаєш, дурашка~
Ф: ні, незнаю. Що ви, від мене хочете? Мені до дому потрібно...
Х: я хочу продовжити те що не закінчив вчора, дурашка~
Хьонджин наблизився до шиї Фелікса і провів по ней носом.
*Боже, цей запах, я його з'їсти хочу....*
Ф: щ..що ви робите.?
Х:.....
Ф: будь ласка, не чіпай мене.
Вже майже в істериці говорив той, а Хван його не слухав і далі продовжував своє. Раптом Фелікс згадує про свячену воду, і різко достає її з карману, тоді прискає нею прямо в обличчя Хвана і відштовхуючи його починає бігти до виходу, в один момент в кабінеті піднімається вітер і Лі ловлять за руку, та кидають на стіл, після чого надвисають над ним....

//Всім привітик ось і друга глава як вам?