Одна цифра змінила все

Так часто я ще не посміхався /3/

Мінхо вже майже прийшов. Він бачив, що Хан вже на місці тому посміхнувся.
Молодший його також помітив тому побіг до нього. Він хотів його вже обійняти, але не став. Тому, що він згадав слова Мінхо: 'Я ніколи ні з ким не гуляв'. Він подумав, що Зо може стати не комфортно тому він просто привітався і пожав руку

М: п...привіт
Д: ПРИВІТ!!! Я ТАК ЧЕКАВ ЦІЄЇ ЗУСТРІЧІ. ТОМУ, ЩО В ТЕБЕ ТАКИЙ ГАРНИЙ ГОЛОС І Я ПОСКОРІШЕ ХОТІВ ПОБАЧИТИ ТЕБЕ І ОЦІНИТИ ТЕБЕ ВІД 1 ДО 10 ТАК ОТ ТИ ∞/10
М: справді? Мені приємно це чути)
Д: в тебе правда немає друзів?
М: так, але є тільки один знайомий і то ми з ним майже не спілкуємось. Це Хван Хьонджин
Д: Хван Хьонджин... Хван і Хьонджин... ОО! Точно! Я його знаю. Він інколи приходить в університет до вчителів. Просто, напевне, згадати навчальні роки. Тому, що всі викладачі кажуть, що він був найрозумнішою дитиною універу.
М: о, то ми в один університет ходили.
Д: ну я ще ходжу) мені 20 років
М: огооо. Ти ще маленький)) мені 22

Вони ще трохи поговорили і згадали для чого вони прийшли. Звісно щоб піти в кафе попити чаю, кави і поїсти. Під час чаювання Мінхо все ж таки сказав:

М: знаєш, ми тільки познайомились, але одне я скажу точно. Моє життя без тебе - як чай без цукру. Таке ж гірке і несолодке
Д: а я люблю чай без цукру))
М: справді? А ме... ой пробач
Д: і тебе люблю. Як друга звісно ж) *а може й трішки більше* Знаєш, ти не схожий на людину яка не аж друзів. Ти так часто посміхаєшся. Коли мне побачив, коли по телефону говорив. Просто в твоєму голосі було чути посмішку
М: напевне так часто я ще не посміхався. Сам в шоці з себе.

Потім вони мовчки їли, зрідка поглядаючи один а одного. Тому, що двоє красиві. Потім Мінхо вирішив завести Хана на те місце де він був до цієї зустрічі. Вони ще посиділи поговорили і пішли додому. По дорозі додому, коли вони вже розійшлись по різних шляхах. Мінхо йшов і все ставало якесь справді веселіше, яскравіше і почало мати якийсь сенс.

М: *я б не уявляю яке би було моє життя якби я тебе не зустрів, Хан Джисон. А якби він не переплутав цифру. Що би було тоді? Який же я радий, що він в той момент був неуважним*

Коли Джисон прийшов додому, він одразу подзвонив Феліксу і все розказав. У Фелікса там ледь щелепа не відпала.

Телефонний дзвінок

Ф: еб@ть не встать. Я знаю цього Лі Мінхо. Мені про нього Хьонджин розповідав
Д: ТИ З НИМ ВСЕ ТАКИ ПОЗНАЙОМИВСЯ? У вас просто дружба чи щось більше?))))
Ф: да пішов ти. Ми тільки 5 днів дружимо
Д: ну мені ж цікаво. Ти просто його любиш вже як 1 рік відтоді як він почав в універ приходити навідувати вчителів.
Ф: а це, що погано? Ні. ООО мені Хван дзвонить
Д: удачі, курча! Бувай
Ф: Пака, білочка

Дзвінок завершено

20:49
Мінхо дивився вже 2 дораму, але з голови ніяк не виходив той Джисон. Він до останнього тримався щоб не подзвонити молодшому, але він подзвонив. А точніше коли він вже взяв телефон щоб подзвонити то він побачив як йому дзвонить Хан.

Телефонний дзвінок

М: привіт. Я якраз хотів подзвонити тобі
Д: мєнтальна связь. Доречі можна я тебе буду називати не по імені, а наприклад Хоша, Хьон чи просто Хо? А краще скажи яка втбее улюблена тварина
М: кіт
Д: тоді ти будеш котик Хо
М: к...котик? Ти так тільки мене називаєш чи всіх своїх друзів.
Д: усіх. Фелікс - курча, Чонін - лисеня. А от Бан Чан - Чан тому, що він старший
М: ну добре. Я не проти бути 'котиком Хо')) а ти будеш... хмм... білченя
Д: мене так всі називають😳 ви шо зговорились?
М: ні, просто твої щічки так милі і пухкі як в білки. А ще ти схожий на квоку і хом'яка) Без образ
Д: хоча б хтось дав мені пояснення чому так мене називає) Слухай, а можна я до тебе прийду чи ти до мене? Просто мені скучно...
М: ееаеаеа... не знаю. Просто ми тільки познайомились... давай якось пізніше. Але не ображайся прошу...
Д: я не ображаюсь, котику) Надобраніч
М: надобраніч, білченятко!))

Дзвінок завершено

_____________________________________
Швидше за все в цьому фф будуть невеликі частини тому, що важко трохи придумувати.
Буду вдячна якщо поставите 🌟
Дякую!♡