Погоня

Розділ 6

Саммер

— Слухай, не те щоб я скаржуся ... повір, тільки щаслива заощадити на таксі ... Просто цікаво, ти завжди чіпляєш перших зустрічних дівчат на парковці? — весело питає Бренна.

— Ні, — фиркаю. — І, на твою думку, я нікого не чіпляла. У сенсі, ти красуня, але я віддаю перевагу чоловікам.

— Ха. Я теж їм віддаю перевагу. Але навіть якби була любителькою жінок, то ти не на мій смак, Барбі з Малібу.

— Ти помилилася узбережжям: я з Грінвіча, штат Коннектикут, — з усмішкою відбиваюся я від жартівливих звинувачень. — І ні, зазвичай я так легко не впускаю небезпечних незнайомок у своє життя. — Брехати їй не хочеться. — Просто шукаю привід не їхати додому.

— О-о-о. Інтрига. І чому? — Бренна крутиться на сидінні, змінюючи положення так, щоб краще мене бачити. Я відчуваю її свердління, але вперто дивлюся на дорогу. Дві смуги руху дуже вузькі, а землею стелиться снігова поземка, тому їхати доводиться обережно. На моєму рахунку вже є дві ДТП, обидві трапилися, коли я неправильно розрахувала гальмівну колію на зимовій дорозі.

— Я переїхала кілька днів тому, — пояснюю супутниця. — Сусідів по кімнаті не було в місті: поїхали кататися на лижах до Вермонта чи кудись ще, тож була надана сама собі. Сьогодні вранці повідомили про повернення. — Я придушила нервове тремтіння. — Може, зараз уже вдома.

— І що? Чим погані ці сусіди? Вони дурні?

Один із них – так.

— Це довга історія.

— Ми не знаємо одна одну, просто їдемо в одній машині, — сміхом нагадує Бренна. — Про що нам ще говорити, про погоду? Давай, розповідай, чому ти не злюбила цих ципочок.

— Півників, — поправляю я.

— Що?

— Мої сусіди по кімнаті – хлопці. Три хлопці.

— Ось це, матір мою, так. Розкажи мені ще про них. Вони сексі?

— Дуже, — не можу не розсміятися я. — Але з ними все складно. Я цілувалася з одним із них на новорічній вечірці.

— І? Не бачу у цьому проблеми.

— Це була помилка. — Я прикусила губу. — Я закохалася в одного із двох інших. Але почула, як він говорить про мене гидоту, і так засмутилася, що...

— Що на помсту поцілувалася з його сусідом. Ясно.

Засудження у її голосі немає, але все одно хочеться виправдатись.