Погоня

Розділ 22

Саммер

Ще кілька днів тому Фітц уникав мене. Тепер ми взаємно уникаємо один одного.

Якщо він сидить у вітальні з Холлісом та Хантером, то я залишаюся у спальні. Якщо я на кухні, то він будь-де, але тільки не там. Ми ніби беремо участь у убогому варіанті гри "Музичні стільці", де потрібно займати вільні кімнати в будинку, тому що робимо все можливе, щоб не перебувати вдвох в одному приміщенні і не дихати тим самим повітрям.

Але, може, це й на краще. Може, мені не варто перебувати з ним. Тому що коли це трапляється, я або чіпаю його член, або смокчу його, а так більше продовжуватися не може.

Як завжди, Фітц і хлопці вже пішли на тренування на той час, як я готова відправитися в кампус. Сьогодні вранці у мене призначено ще одну зустріч з Хелом Річмондом. Ура. Веселуха. Не можу дочекатися.

Я приїхала в Брайар і припаркувалася за адміністративним будинком, але одразу з машини не виходжу. Я прибула на п'ятнадцять хвилин раніше, але навіть під страхом смертної кари не проведу більше часу, ніж потрібно, у компанії "Своложаби". Натомість я включаю обігрівач, завантажую старий плей-лист і починаю підспівувати композиції No Control у виконанні групи One Direction.

Я продовжую наспівувати ту ж пісню і через десять хвилин по дорозі в офіс декана. Боже, чому цей гурт розпався? Вони були чудовими.

— Давай знову помиримось, — виводжу я голосом у той самий момент, коли темноволоса дівчина з'являється з-за рогу.

— Вибач що? — Здригається вона від несподіванки.

— Я розмовляла з One Direction, — легковажно відмахуюсь я. — Їм треба возз'єднатися.

— Розумію. Серце кров'ю обливається, — хитає вона головою, явно засмучена.

Як би мені не хотілося провести залишок дня – дідько, та все життя, – обговорюючи втрату, яку я понесла з розпадом One Direction, доводиться йти далі. Запізнюватися не можна. Клянуся, з кожною зустріччю Своложаба виглядає все більш зарозумілим. Ніби він щовечора приходить додому і продумує, як би змусити мене відчути себе собачою какашкою під його черевиком.

Сьогодні він у своєму репертуарі. Не встигла я присісти в крісло для відвідувачів, як він поблажливо запитує, як пройшла гра в гольф між моїм батьком та деканом Прескоттом минулими вихідними.