Ти єдині мої ліки ~ Закінчено~

Вибач мені Хані...

Вибачте, що мене так довго не було, просто в мене завал в школі. Але обіцяю, що буду старатися регулярно викладати.
□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○□○

- Хан мій наречений
Як тільки це пролунало зразу всі почали шушукатися, а репортери дізнатися більше. Але Мінхо сказав, що більше не буде відповідати на питання, коли Хан з очами по п'ять копійок відводе подалі від всіх.
- Це що в біса було. Який наречений ти з глузду з'їхав?
- Хані я тобі все поясню
- Що ти мені пояснеш? Як ми тепер ситуацію в нужне русло повернемо?
З урахуванням того що я навіть не твій хлопець?
- Хан будь ласко заспокойся, я все вирулю.
- Як? Ти сказав репортерам що я твій наречений, якщо ми скажемо, через декілька днів що ми розлучилися то в них буде багато питань.
- Хан все буде добре
Джисон ні чого не відповів, а просто почав іти в протилежний бік.
- Ти куди?
- Додому, я хочу зуспокоєтися подалі від тебе
-Добре я тобі зараз замовлю таксі
- Дякую
Хан швидко вийшов із ресторану там вже його чекав таксі. Сівши в машину і назвавши місце прибуття вони поїхали.

   Джисон вже хотів зайти до будинку но відчув йому стало дуже боляче в животі, а перед цим він почув постріл. З живота хлопця потекла кров.
 
  Джисон хотів дістати телефон, але впав від болі і втрати крові. Він втратив свідомість.

Мінхо все чекав щоб Хан написав що він приїхав, але вже пройшло тридцять хвилин, а від Хана жодного повідомлення і на дзвінки не відповідає.
- Та не хвилюйся ти так, напевне заснув і не чує, або просто ображений, ти ж заздалегідь не попередив, що розповіси вашу тайну ось він і поводиться як ображена дитина. Зуспокаївав друга Кріс
- В мене на серці не спокійно, я дуже добре знаю Хана він навіть якщо ображається все одно знає що я хвилююсь і пише, або телефонує.
- Тоді добре їдь і перевір.
- Я так і зроблю
- Як знайдеш мені подзвони щоб я за вас обох не хвилювався
- Добре я поїхав
Бан Чан похлопав хлопцю по поплечу, перш ніж Мінхо пішов

Сівши в машину Мінхо швидко *але не нарощуючи закона* попрямував до будинку.

Підїхав він побачив Хана лежачого на порозі будинку. Мінхо швидко відійшов
- Боже Хані будь ласка прокинься. Мінхо побачив кров. - Хані зачекайте я зараз викличу швидку. Діставати телефон він набрав номер 119 *це номер швидкої в Кореї*
- Ало швидка тут хлопець 23 роки, вогнепально-кульове поранення, вулиця "******" швидко я не знаю сктільки він тут пролежав видалося багато крові як максимум хвилин тридцять. Будь ласка швидше.

Збросивши номер в нього пробилася сльоза потім ще і ще. Він почав плакати просичи Джисона прокинутися. Хо відчував провину перед Ханом, він обіцяв що не на крок не відійде від нього, але не сримав обіцянку.

Швидка приїхала за десять хвилин. Мінхо вже хотів сісти в машину але його спитали хто він. Мінхо не довго думаючи відповів
- Я його наречений
- Добре залізайте швидше 

Вони поїхали до лікарні в цей момент Мінхо подзвонили номер був " ДораміКвін"
- Мінхо ти пояснишь що це таке було чому я дізнаються, що ти сказав що Хан твій наречений?
- Хьон приїжджай до центральної лікарні номер сім
- Ти, що плачеш? Що сталося?
- Хан, його підстрілили
- Що? Почувся голос Лікса. - Ми вже їдемо чекай.
Мінхо та Хан приїхали до лікарні і його відвезли вже в операційну. Через декілька хвилин приїхали Хьонлікси, і побачили Иіхо який досі плакав
- Мигхо, що сталося?
- Я в усьому винен
- Ні ти не в чому не винен
- Якщо б я не відпустив Хана, або поїхав з ним він зараз не лежав в лікарні, на операційном столі.
- Мінхо, все буде добре
Хьонджин обійняв друга. А той навідь не смів відштовхувати. Бо йому дуже потрібна підтримка.

Через годину
- Вже пройшла вічність, а операція ще не закінчена
- Заспокойся, все буде добре
В цей момент виходить лікар
- Мені сказали, що хтось із вас наречений Хан Джисона.
- Це я. Швидко відповів Мінхо. - Як він лікарю?
- Стан стабільний, його вже перевели до палати. 
- А до нього можна?
- Ні він ще не відійшов від наркозу, операція була не дуже легкою так, що ми не знаємо коли він прокидається.  Лікар побачив як Мінхо почав дуже переживати.
- Та не хвилюйтеся ви так, це не кома, просто в нього вилилося дуже багато крові, і йому треба зробити вливання.  Це буде через кілька днів, тому залиште свій номер, ми вам зателефонуємо, і ви зможете приїхати. 
- Добре дякую. Лікар пішов
- Це, я в усьому винен, якби я поїхав з ним, то він би не лежав від нестачі крові.
- Мінхо ти не винен, ти не міг знати, що в нього будуть стріляти
- Я знав, що йому небезпечно бути самому. Я обіцяв, що невідійду від нього не на крок, але не здійснив свою обіцянку
- Мінхо, знай ти не в чому не винен. Фелікс поклав свою руку, на плече директора.
- Все ходімо, все одно нас не пустять. Слухай Мінхо, може давай до нас? Спритав синьо волосий.
- Ні, я поїду додому
- Добре, друже якщо що ти дзвони, ми приїдемо
- Це не знадобиться.

  Лі вийшов з лікарні та попрямував до таксі яке він викликав заздалегідь. Приїхавши додому його зустріли коти, але два. Суні та Дуні. Але зустрічне питання, а де Дорі. Мінхо напевне знав, тому попрямував в кімнату Хана. І як він очікував Дорі спить саме на ліжку Джисона. Мінхо посміхнувся.
- Дорі, ти також за Ханом сумуєш. Ходімо я вам їсти дам.
Хо схопив коричневого кота, та побіг на кухню. Мінхо відчував, що йому самотньо самому без Хана. Він закохався по самі вуха, і йому боляче, від того що він зробив боляче, коханій йому людині. Але все буде добре, він це відчуває.