(Ті ж і С е к л и т а.)
С е к л и т а (зуздрівши). А то що, Галька? З паничем? Ой лихо моє! Ой нещастя моє! Добігалась, каторжна! От і устерегла! Ах ти, подла! (Підскакує до Галі).
(Г о л о х в о с т и й оторопів.)
Г а л я.(плачучи). Мамо! Начепився, хто його зна хто й звідки, та й ґвалтує, як розбишака...
С е к л и т а. Як! Хто його знає? А ти не знаєш — свята та божа! Ах, обманщиця чортова, матері хочеш очі одвести? Так і повірили! (Тим часом Г о л о х в о с т и й, оправившись, хоче тікати. С е к л и т а його за поли.) А ти, паничу, куди? Навтікача? Ні, з моїх рук так не вийдеш! Я за свою дочку тобі очі видеру з лоба!
Г о л о х в о с т и й (замішавшись). Хіба це ваша дочка?
С е к л и т а. А то ж чия?
Г о л о х в о с т и й. На вас анітрішечки не похожа; у неї голосок, як соловейко в лузі, а ви як з бочки гуркаєте!
С е к л и т а. Ах ти, харцизнику! Ти ще сміятись здумав? Наробив бешкету та й зуби скалить!
Г о л о х в о с т и й. Та не зіпайте так, бо всіх кожум'яцьких собак збентежите!
Г а л я. Мамо, голубочко, киньте його! Не робіть слави! Єй-богу, начепився вперве!
С е к л и т а. Заступаєшся! Геть мені зараз додому! Ще на губах молоко не обсохло, а вона уже з хлопцем обнімається. Я тобі дома обірву оті патлі, сибірна!
Г а л я (плаче). За віщо ви, мамо? Хіба я винна?
Г о л о х в о с т и й (набік). Як би його вирватись від цієї відьми? От влопався!
С е к л и т а (до Галі). Іди звідси! Не слинь мені! Дома побалакаємо!
(Г а л я відходить плачучи.)
