(С е к л и т а і Г о л о х в о с т и й.)
(Г о л о х в о с т и й кинувся було тікати, але С е к л и т а не випустила піджака, так що він аж злетів з одного рукава. С е к л и т а тоді вхопила обома руками за жилетку.)
С е к л и т а. А куди, каторжний? Щоб ще такого шелихвоста не вдержати, та не була б я С е к л и т а Лимариха!
Г о л о х в о с т и й. Що ви? Чи при своїм умі? Не робіть, пожалуста, шкандалю! (Все позира на дім Сірків). Я вам заплачу, я багатий...
С е к л и т а (ще дужче). А щоб ти не діждав, щоб я за дочку гроші брала? Щоб я рідну дитину продавала? Не діждеш! Не втечеш! Не пущу! У мене одна дитина, як одно сонце у небі! Нащо ти зводиш її з ума?!
Г о л о х в о с т и й (набік). От репетує бісова баба; розбудить усю вулицю! (До неї). Та я, єй-богу, не чіпав вашої дочки — тільки побалакав.
С е к л и т а. Брешеш, нащадку іродів! Сама бачила, як обнімались! Знаю я вас, паничів! Знаю, як ви обдурюєте та з ума зводите дівчат!
Г о л о х в о с т и й. Та щоб я луснув, коли зводив!
С е к л и т а. Докажи, докажи! Я не повірю твоєму слову і твої слова гнилі, як яблука! Ти харциза, волоцюга!
Г о л о х в о с т и й. Та що ж ви лаєтесь? Я не перекупка: обманювати не буду! Од вас не можна ні одпроситись, ні одмолитись!
С е к л и т а. Ти думаєш, що як я перекупка, то мене можна й зневажати? Я на шаг обдурю, а на карбованця вам, сибірним, правди скажу! От що! Хай збереться хоч уся вулиця, а Секлита за себе й за свою дочку встоїть. Стріляй на мене, а я таки на своєму стану, за правду стану! (Б'є кулаком об кулак). Коли зачіпаєш, то зачіпай чесно: не безчесть мене й моєї дочки, бо ми тобі не іграшка!
Г о л о х в о с т и й (набік). От, не вирвусь! (До Секлити). Та, присяйбі, і не думав безчестити! (Хоче знову вирватись).
С е к л и т а. Не пручайсь! Не пущу! Ґвалт, ґвалт! Поліція! Поліція! Квартальний!
Г о л о х в о с т и й (набік). Ой пропав я! (До Секлити). Цитьте! Не кричіть-бо!
С е к л е т а. Що-бо? Кричу, бо маю право! Поліція, поліція!
Г о л о х в о с т и й (набік). Потопить, бісова баба, чисто потопить! У Сірків уже й віконниця одчиняється! Господи, ну що його робити! (До Секлити). Слухайте сюди...
С е к л и т а. Калавур!
(Здалеку почувся свисток.)
Г о л о х в о с т и й. Ой, поліція! Шкандаль! (До Секлити). Слухайте сюди, не кричіть; я всю правду скажу: ми любимось з вашою дочкою, тільки я чесне маю на думці: я її хочу сватати...
С е к л и т а. Дури кого іншого, а не мене: знаємо ми вас, паничів!
Г о л о х в о с т и й. Та я не панич, а простий міщанин,— то тільки зверху на мені образованность!
С е к л и т а. Брешеш!
Г о л о х в о с т и й. Та щоб я луснув... Недалеко тут мій дом! Я родич Свинаренків.
С е к л и т а. Якого? Петра?
Г о л о х в о с т и й. Еге ж, Петрів племенник.
С е к л и т а. Та хіба ж міщанину пристало бути свинею?
Г о л о х в о с т и й. Єй-богу, я вашу Галю люблю так, як золото, і хочу сватать, от хоч зараз оддайте, то візьму.
С е к л и т а. Присягнись мені, ходім до церкви!
Г о л о х в о с т и й. Та чи я ж чоловіка вбив, щоб серед ночі присягати! Вірте мені, я чоловік благородний, образованний, і божусь, і
присягаюсь, що не пддурюю; бодай я
завтрішнього дня не діждав, бодай я завтра на своїх ремінних пасах повісився, бодай я зарізався в своїй хаті своєю бритвою, коли не вірите!
С е к л и т а (бере грудку землі). їж святу землю, то повірю! На, їж!
Г о л о х в о с т и й. Хіба ж я вовк, щоб їв
землю?
С е к л и т а. Їж, на, їж, то повірю!
Г о л о х в о с т и й. Та мене ж од тієї землі скорчить, то і чоловіка вашій дочці не буде!
С е к л и т а. Та ви брешете! Присягніться мені хоч на Братській!
Г о л о х в о с т и й. Нехай мене покарають всі печерські святі! Нехай мене покриє великий лаврський дзвін, коли я брешу!
С е к л и т а. Ні, таки присягніть навколішках до Братської!
Г о л о х в о с т и й (набік). От, не одсахнусь. (Стає на коліна). Ну, хай мене поб'є Братська божа матір, коли брешу!
С е к л и т а. Ну, тепер вірю, тепер вірю!
Г о л о х в о с т и й (обтрушує штани; тихо). От іще через цю каторжну бабу бруки запачкав! (До неї). Так я незабаром до вас і на заручини.
С е к л и т а. Про мене, просимо; тільки за моєю Галею нічого нема — знайте!
Г о л о х в о с т и й. Нащо мені? І свого досталь! Аби Г а л я!
С е к л и т а. Так заходьте ж; раді будемо!
Г о л о х в о с т и й. А де ж ваша хата?
С е к л и т а. Зараз за яром. Спитайте Секлиту Лимариху: увесь Подол зна. Глядіть же, не обдуріть; а то і живим не випущу! Од Лимарихи не сховаєтесь! Г о л о х в о с т и й. Та буду ж, буду!
(С е к л и т а виходить.)
