Темний Хрестоносець

🌓 Глава 11🌗

Ми підійшли до батьківського дому. Я підійшла до дверей щоби постукати, нервно зітхнувши я все таки наважилась постукати.

Через хвилинку другу нам відкрила мама, вона за ці 2 місяці зовсім не змінилася. Ті самі добрі, зелені як смарагд очі, чорне волосся з сивими пасмами ледь помітно під хустиною.

Мати стояла в ступорі не вірячи своїм очам, очі наповнилися сльозами, я посміхнулася їй. Тут почувся голос батька.

Алан:Марі, хто там прийшов. Чого застигла?

Батько підійшов до дверей і побачив мене з іншими. Сивий з карими засмученими очима він подивився на мене.

Алан:Лія?...

Лія:так, це я)

Мама кинулась мене обіймати і плакати, батько теж обійняв мене.

Марі:доню.. м..ми так.. переживали за те...тебе...

Лія:все добре вже все добре..

Я взяла витерла мамені сльози і поцілувала в лоб. Батько подивився на Айвена і інших.

Алан:Христоносці?..

Лія:давайте я поясню все в будинку.

Марі:так давайте я стіл на крию.

Ми зайшли в будинок. Я все пояснила і запропонувала їм поїхати з нами.

Марі: незнаю нам і тут добре. Та й ми нехочемо бути для вас тягарем.

Лія:ви не будете тягарем, але якщо ви не хочете їхати знами то так тому і бути.

Алан:може лишетись на ніч?

Ліса:я думаю можна,все таки безпечно зранку їхати чим зараз.

Лія:я згідна з тобою. Ми залишаємось.

Марі:от і добре. А де Луна?

Лія:вона лишилась в поселені.

Марі:зрозуміло, я піду до сусідки муки візьму, спечу щось на вечерю.

Лія:добре.