Темний Хрестоносець

🌓Глава 18🌗

Зайшовши глибше в ліс я побачила Луну і калюжі крові її білосніжна шерсть, покрасилась в бордовий.

Я ринулась до неї але вже було пізно вона мертва.. сльози покотилися по щоках. Друг який був зі мною з малих літ загинув захищаючи. Не стримуючись я дала волю почуттям і за ридала.

Сидівши на колінах перед мертвим вовком, і ридавши я почула сильні руки на талії. І шукаючи втіху зовсім як маленька, я уткнулась в груди Айвену. Він нічого не говорив не потішав просто мовчки підтримував мене.

Згодом я не помітила як  заснула. Проснулась я в себе в кімнаті. Нікого небуло тому я встала підійшла до зеркала.
Заплакана, слабка дівчинка стояла навпроти мене.
Я не могла так піти до інших. Я маю бути сильною. Привівши себе в порядок я вийшла в коридор і закривши двері я пішла в будинок Брані. Хотіла провідати Лісу.

Зайшовши в будинок я побачила браню який готував мазі.

Лія:як там Ліса?

Брані:рани глибокі но вона одужає.

Лія:коли?

Брані:не раніше ніж через 2 тижні.

Лія:ясно, де вона?

Він показав на двері в кімнату.

Брані:з нею Ларґон.

Зайшовши до Ліси, я побачила як Ларґон сидить і тримає її за руку.

Він обернувся на звук скрипу дверей і побачивши що це я сказав.

Лар:я їх всіх на той світ відправлю.

Лія:я знаю, сьогодні з беру всіх щоб це обговорити і як тільки їх знайдемо оголошу христовий похід.

Лар: похід?

Лія:ці мразі чуть не вбили Лісу. І через них я втратила Луну.

Лар:співчуваю..

Лія: дякую. Ладно чикаю тебе в кабінеті через годину.

Лар: добре.

Я розвернулася і пішла до Ігліка, його допомога нам потрібна.

І вже через годину Ларґон, Айвен, Онун і Іглік вже були в кабінеті.

Лія:так як Кроваве братство переоцінили свої возможності і напали на нас малою стайкою. Вони отримали поразку.
Тепер Іглік візьми розвідників і дізнайся де вони знаходяться. Як тільки вони знайдуть їхню базу ми підем і знищим.

Іглік:мене одне цікавить, один з них згадав про якусь жінку.

Лар: він говорив про Матір Похованих.

Ай:ось чому вона залишила тебе.

Лія:щоб допомогти їм здобути перемогу.