24.02.2022:
День, коли біль став неминучим, але з нього зросла сила і наполегливість, щоб йти вперед.
_______________________________________________________
В двері знову постукали. На цей раз Джисон дуже боявся. Тремтячими ногами він підійшов до дверей та відчинив їх(з моменту приходу листа від Мінхо пройшло 3 дні). Відкривши двері, там показався поштар
- Добрий вечір - сказав він, знімаючи шапку - в мене для вас лист
- Добрий - сказав Джисон та поставив підпис
- Дякую вам - він посміхнувся та забрав листа
Зачинивши двері, він оглядав його. Він був плямах крові, щось йокнуло в серці Джисона
Він підійшов до мами та показав листа. Мама посміхнулася, але побачивши плями на листі в неї посмішка спала
- Читай, синку - сказала мама
Джисон відкрив листа та витягнув папірець
- Хані, синку - в очах Джисона почали з'являтися сльози, батько рідко до нього та звертався - це тато, я до вас з поганими новинами
Обличчя мами ще більше змінилося, вона стала сумна, мало не плакала, але Джисон продовжував
- Я сильно поранений і можливо коли... - Джисон почав плакати, але тремтячим голосом продовжив - до вас...дійде...цей лист, я вже....буду мертвий - Джисон витер очі рукавом
- Що?! - мама заплакала - продовжуй синку
- Вибач, кохана, я не зміг вберегти тебе - Джисон протер очі від сліз - але ти, будь ласка збережи нашого сина. Вони йдуть сюди, я зробив все, що тільки міг - Джисон заплакав ще більше, все плило, але він продовжував - врятуй його, вони йдуть за ним
- Що?! Хто йде за тобою? - крикнула мама
- Я ж сподіваюся він не про росіян - здивованими очима глянув він на маму - як вони можуть знати про мене?
- Синку, я тебе захищу в будь-якому випадку, чуєш? - вона підбігла та обійняла його
- Мамо, мене збираються вбити? - він дивився в одну точку
- Ні, що ти - вона взяла його за щічки - я нікому не дозволю вбити тебе, чуєш?!
Але Джисон промовчав
*20.08.2022*
Наближався навчальний рік та день народження Джисона, він не хотів це день народження, але знав, що мама обов'язково щось зробить
Він гуляв на вулиці та оглядав природу, після смерті батька, цей світ став ще більш сірим, він не знав для чого він жив тут, була одна єдина причина - мама
Джисон оглядав зелені дерева, які по трішки покривалися в помаранчевий та жовтий колір, наближалася осінь.
