Спогади - це печальний танець душі з минулим, де кроки втрати переплітаються з мріями про недосяжне
____________________________________________________
Джисон підійшов до дверей та поглянув в дверне вічко. Там показався поштар з листом в руках, його очі засяяли. Він швидко відчинив, бо сподівався, що це від батька або Мінхо
Але знав би він, що всередині, можливо не радів би так...
Джисон відчинив двері та привітався
- Добрий день - сказав він
- Добрий - поштар простягнув листа - це вам. Розпишіться будь ласка
Джисон поставив підпис та забрав листа
- Дякую вам! - крикнув Джисон - до побачення
- Гарного дня - сказав поштар, посміхаючись
- Вам теж - відповів Джисон
Джисон зачинив двері та пішов в вітальню
Коли він оглянув листа побачив відмітку "Лі Мінхо", в його руки затряслися від радості, а очі заповнилися сльозами. Він взяв ножа та відкрив листа. Взявши папір,який лежав в листі, він почав читати його:
"Хан Джисон, досить писати мені, ти мені набрид, мені не цікаве твоє життя, просто пропади вже, я ненавиджу тебе. Сподіваюся, що ми більше ніколи не зустрінемося. Я замучився вже читати ці листи, в мене нове життя закордоном, не нагадуй про себе
Лі Мінхо."
Очі Джисона заповнилися сльозами, тільки вже не від радості, а від болю. Він думав, за що Мінхо так з ним, вони ж були щасливі до війни, він так сумував за ним, а він вчинив з ним так.
Від злості Джисон порвав листа та сівши на підлогу, почав дуже сильно плакати. Прибігла мама та обійняла його
- Синку, що сталося? - стривожено запитала мама
- Мамо... - Джисон вдихнув повітря - він ненавидить мене, розумієш?!
Джисон заплакав ще сильніше
- Хто ненавидить, синку? - запитала мама, витираючи сльози з обличчя Джисона
- Мінхо... - сказав Джисон
- Що? Не може бути такого, скільки його знаю, він добре до тебе відносився, може це хтось за нього написав? - запитала мама
- Я...я не знаю, мамо - Джисон витер обличчя рукавом - але я думаю, що це він. Він ненавидить мене
Джисон плакав в плече мамі, а в голову надходили спогади з дитинства
*Спогади*
Літо. Чудове літо, світить яскраве сонечко, Джисону та Мінхо 14 років, вони весело бігають, тримаючись за руки. В великому та гарному полі. Вони дуже любили лежати в траві та дивитися на яскраве сонце. Хоч і Джисон кривився від нього, але Мінхо це забавляло.
