Війна завжди здатна знищити те, що ми найбільше цінуємо, і залишити лише спогади про те, що колись було
______________________________________________________
Джисон прокинувся лежачи на дивані, йому дуже боліло тіло, пекла щока. Йому було дуже тяжко, але він якось сів на той проклятий диван. Він оглядав кімнату, вона здавалася йому зовсім незнайомою. Його перенесли на інше місце?
Він відчував, що мотузка на руках якась слабка. Невже тупий військовий не вслідкував за нею і Джисон врятується?
Зараз 20 листопада, хоч і Джисон цього не знає, але вже наближається зима і на вулиці холодно, а Джисон в одній кофті. Його не переодягали в інший одяг з часу, коли викрали. Його одяг тільки прали і потім віддавали назад. А коли одяг був в пранні то він був накритий простинею, бо військовий не хотів йому давати одяг
Джисон оглядав нове місце та побачив стілець. Він намагався перейти до нього, але біль в тілі не давала це і він впав на холодну підлогу. Через шум двері відчинилися і зайшов той самий військовий
- Что ты делаешь ? Зачем создаёшь шум?(Що ти робиш? Для чого створюєш шум?) - він підійшов до нього та взяв за підборіддя
- Я просто хотів встати, мені болить все через тебе, тварюка! - крикнув Джисон
Військовий вдарив його по щоці, що він впав та вдарився спиною
- Ненавиджу тебе, вбий мене вже! Скільки можна мучити мене, я тобі не скажу нічого - кричав Джисон
Військовий дістав пістолет та навів на нього, Джисон спокійно дивився на нього, він вже не боявся, а просто хотів нарешті позбавитися цих мук
- Уверен в этом?(впевнений в цьому?) - він посміхнувся
- Да, впевнений! Зроби вже це! - крикнув Джисон
Тільки військовий хотів вистрілити, стався якийсь шум за дверима. Він обернувся, щоб поглянути, а Джисон, знявши мотузку з рук, через біль встав та взявши стілець, вдарив ним військового. Він впав без свідомості
Джисон оглянувся, через двері буде тікати тупо, бо там ще є інші військові. Його увагу привернуло маленьке віконце. Він взяв стілець та поставив біля вікна. Джисон оглянувся, щоб нікого не було позаду та вибив вікно кулаком. Створилося багато шуму, інші військові почали бігти до кімнати там, де був Джисон, але він вже встиг вилізти та почати бігти.
Яскраве світло світило прямо в очі Джисону, через що він не бачив, куди біжить. Він так сумував за цим світлом, нарешті воля, за ці майже 4 місяці полону воля. Він біг через густий ліс, просто біг куди очі бачать. Він вибіг на якусь дорогу та оглянувся, там був знак "Дніпро"(місто). Джисон посміхнувся та почав бігти по дорозі, через великий біль в всьому тілі він просто біг, він радів, що йому вдалося втекти звідти. Сили поступово втрачалися, але він біг і біг далі
