Два метри дистація

6 глава.

Це був уже вечір, близько дев'ятнадцятої години. Дадзая так і не виписали з лікарні, а Чюя пів дня провів в університеті, що не є дивиною. Так само не є дивиною те, що посеред дня йому почав надзванювати Кунікіда, запитуючи про Дадзая. Голос рудого хлопця чомусь залишався сонним увесь день, а очі час від часу зліплялися. Усе, що потрібно було йому у такому стані, це почитати якусь книжечку, чим він і займався протягом усього дня - на парах, а потім і вдома. Однак іще одна постільна сцена в книзі "панк 57" перервалася рингтоном, що лунав з телефону.

"Хей, Накахара, ти не знаєш чому Дадзая сьогодні не було на роботі?"

У словах блондина було чути деяке розчарування і навіть втому від того, що йому доводиться працювати з Дадзаєм. з одної сторони, Чюя його чудово розумів, але з іншої...

- а ви не думали подзвонити самому Дадзаю?!

Трохи рвучко і не подумавши відповів хлопець. На цьому моменті він задумався, чи Дадзая взагалі цінували. На тій роботі, у тому житті... Йому на думку спало те, що і справді, Дадзая наче як привид ігнорують усі довкола. Від цієї думки його серце коротко тріпотнуло

"Ні, дякую, не думав... Отже, ви не знаєте, так?"

- ...його збила машина.

Збрехав.

"Ой Лишенько. Дякую що повідомили. А ви випадково не знаєте, в якій він лікарні та палаті перебуває?"

Ще б він не знав!!

- Четверта лікарня на вулиці Шевченка... Палату сказати не можу.

Знову, збрехав. Не хотілося йому насправді нарікати Дадзая на жаліючих гостей які йому байдужі. Та і сам Дадзай, напевне, в таку годину іще спав.

"А чому ти не прийшов тоді до школи замість нього?"

Запитав механічний голос. Ой Боже, коли ж ця розмова закінчиться і йому дозволять почитати ще трохи їблі.

- у мене були пари.

Сказав він, перед тим як швидким рухом збити трубку, глибоко та трохи роздратовано зітхаючи й відводячи погляд. Спочатку на пошарпану стіну студентського гуртожитку, а потім назад на саму книжку, зустрічаючи слово, яке, напевне, читав уже десяток раз.

***

Все ж таки, Кунікіда до Дадзая навідався, навіть якщо на той момент було вже доволі пізно. Чоловік попросив на реставрації палату, запитав чи можна провідати, на що йому легко відповіли... Не сильно про таке турбуються у громадських установах, а в лікарнях тим більш.