Два метри дистація

5 глава

Неділя. Почуття провини продовжувало жерти його, а він продовжував бути нездатним це зупинити та каяв і каяв себе без зупинки.

Учора він весь день провалявся на ліжку, розмірковуючи про те, який він ідіот. Він навіть полінився встати з ліжка аби взяти до рук телефон чи буквально поїсти. Сьогодні точно потрібно щось зробити.
Завтра вже понеділок, тож слід підготуватися до пар та придумати щось для 10-г в школі, але хай йому грець як ліньки. Після вчорашнього дня він зовсім облінився, а по куткам очей ще можна було розгледіти сльозинки від роздумів про Дадзая. А може не варто було цього робити? Не переставала мучати його совість. Йосано вже давно зранку змоталася в лікарню, а десь там зараз лежить осаму... По вині Накахари.

Чюї було дуже соромно за зроблене. Неймовірно соромно. Він не міг просто забити на це чи просто пробачити себе за скоєне. Не міг. І він не знав чому.

Певне, варто було вчора не так загонятися щодо Осаму, в кінці кінців, він зараз лежить в лікарні, то й нехай лежить! А в Чюї є свої справи.
З горем навпіл, хлопак піднявся з любого ліжка та попрямував у ванну. Бачити себе не зібраним було в новинку навіть для самого рудика. Зазвичай він щодня за собою старанно дивився, а після такої жахливої, лінивої субботи, він виглядав наче лінивець, з відповідними повільними рухами та до біса червоними очима. На щоці почали з'являтися прищі через грязну подушку, але так ліньки щось із цим робити... Чюя просто хоче провалитися під землю. Його зараз не цікавить нічого, за виключенням власних роздумів, а серед них, нажаль, був Дадзай, а якщо сказати точніше, був єдиним його роздумом.

А може все ж таки приготувати собі з'їсти хоч щось? Щось йому не хочеться сидіти голодним другий день.

Поки він жарить яєчню, вже встигає вскипіти чайник з малиновим чаєм всередині. Чюя швидко знімає його з плити та наливає в чашку напій темно рожевого кольору, схоже, в нього нарешті з'явилися сили хоч на щось. Але думки досі заповнені Дадзаєм, і чому ж він просто не заб'є? Хрін його зна. Але щось в цьому Дадзаї його тривожило...ця нахабна посмішка, блиск в очах коли той дивиться на Чюю, руки, що елегантно рухаються, довгі худі ноги та напевне...кхм кхм, про що це він взагалі таке думає? Хіба він не ненавидить Осаму? То чому ж тоді його лице таке червоне зараз, а руки почали мішати чай ложечкою набагато швидше, наче пес хвостом? Хай йому грець, забув про Яєчню!