- Шлях до щастя -

• 2 частина •

''Неочікувані зустрічі. Чи все ж очікувані?''

Дві дівчини сиділи у невеликій кав'ярні у центрі Варшави, їх столик був розташований паралельно вікну, що давало змогу насолоджуватись не тільки приємною розмовою, а й гарним видом на місто. Це була середина дню, десь 2-га година - сонячні промені м'яко обволікали приміщення, додаючи затишку в і без того затишний заклад. Мія видихнула, завершивши свою розповідь про минулі події, відкидаючи голову на спинку невеликого диванчику. З того моменту пройшло приблизно два тижні, але вона все одно не наважилась написати йому - щось всередині її зупиняло.
- І що, він справді дав тобі свій номер?
Запитала рудоволоса дівчина, відпиваючи каву зі своєї чашки. Каріна зацікавлено слухала розповідь дівчини, на її вустах грала ледве помітна посмішка. Вона кивнула у відповідь, дивлячись у вікно.
- Так, навіть знайшов якусь серветку.. Мило, чи не так?
Саркастично запитала Мія, тихо сміючись. Каріна у відповідь розсміялась, схиляючи голову набік. Знали б сидячі поряд люди, про кого саме вони розмовляють.. Звичайно вони думали що вони перемивають кісточки черговому хлопцю-залицяльнику за чашкою кави. Мія чомусь навіть згадала, як вона сиділа і робила теж саме зі своєю колишньою подругою, котра на диво, знала про її колишнього майже все. Дівчину завжди цікавило звідки, і вона дізналась - на щастя.
- Навіть дуже. Розслабся, можливо він тобі натяки дає! Сумісний тур, купа нових фанатів, рекламних пропозицій..
Мрійливо проговорила дівчина, сплескуючи у долоні. Настала черга Мії розсміятись.
- Кому що, а цій..
Вона жартівливо цокнула, поклавши голову на свою руку. І все-ж, Каріна була тою, кому вона може розказати усе, будучи впевненою у тому, що вона залишиться на її стороні.
- Доречі про тур, Ніка казала що щось подібне нас очікує, але коли я попросила про подробиці, вона сказала щось типу.. ''Побачиш, не підганяй події.'' Чарлі промовчав, мені іноді здається що він забув як говорити.
Мія зацікавлено подивилась на дівчину, допиваючи свій напій.
- Це не сулить нічого хорошого, особливо коли це говорить наша вельмишановна менеджерка. А цей.. Ти ще дивуєшся?
Вони обидві розсміялись від її слів. Розмовляючи про усілякі дрібниці по роботі і не тільки, Мія подивилась у вікно яке було навпроти неї. Зелень насаджених дерев і парку неподалік приємно гармоніювали з архітектурою міста, як ні як на дворі літо - улюблена пора року співачки. По обох сторонах дороги ходили люди, хтось сміявся, більшість лазили в телефонах, а хтось йшов засмучений чи занурений у свої думки. У самій кав'ярні було відносно тихо, ледве чутні розмови інших людей розбавлялись приємною, тихою музикою. Роздивляючись мимоволі проходячих людей, її погляд застиг на одному перехожому, зовнішність якого здалась їй.. занадто знайомою.
- *М-м? Знайоме обличчя..*
Насупивши брови, вона придивилась знову - середнього зросту хлопець з коричневим волоссям і здавалось, блакитними очами, розслаблена, повільна хода.. Серце співачки пропустило пару ударів.
- *Невже.. ЛІАМ?! Матінко божа, який же світ тісний..*
Мія не вірила своїм очам - не хотіла вірити. Щось всередині зрадницьки кольнуло, а єдине, що крутилось в голові дівчини було питання - як? Як він тут опинився, і що він взагалі тут забув!? Вона не помітила, в який момент їх погляди зустрілись. І тепер вона точно впізнала у ньому Ліама - він снився їй у нічних жахах, які були частим видовищем у її житті, це було одною із причин по якій вона ідеально пам'ятала його зовнішність. Він стояв на другому кінці дороги, відверто шоковано роздивляючись Мію, у той час як та бажала провалитись під землю, але погляд не відривала. Серцебиття дівчини пришвидшилось а руки почали ледве помітно тремтіти.
- ..Уявляєш? А потім вона.. Мія? Мія!! Ти мене слухала взагалі?!
Відірвати погляд від старого знайомого її змусив голос Каріни, який був гучніше звичного, від чого дівчина підстрибнула на місці.
- А.. Так-так, слухаю!
Розгублено сказала вона, намагаючись повернутись у реальність.
- Повтори що я тільки що сказала.
Мія мовчала, ніяковіючи, її погляд знервовано бігав по приміщенню. Каріна розлючено дивилась на неї, але побачивши дівчину блідою наче крейда і такою знервованою.. Її злість трохи вщухла.
- Що сталось? Ти сама не своя - бліда, ніби на голках сидиш! Невже колишнього свого побачила у натовпі?
Від згадки слова ,,колишній,, Мією смикнуло, але вона посміхнулась кутиками губ.
- Хай бог береже.. Побачила, але не колишнього..
Мія знову подивилась туди, де бачила Ліама, але там його вже не було.
- *Дідько..*
- Когось краще?
- Гірше..
Вона тяжко видихнула, прикриваючи очі. Каріна збентежено дивилась на дівчину, не розуміючи що сталось. Перевівши дихання, Мія заговорила.
- Розумієш.. Коли я тоді пішла з кар'єри на 5 місяців, я познайомилась з однією людиною, і остаточно вирішивши повертатись, я різко припинила з ним спілкування. Повернувшись сюди назад, я аж ніяк не очікувала побачити його тут.. знову.
Слова давались їй тяжко, навіть коли вона й половини не розповіла. Як мінімум того, що він не взаємно кохав її. Ще нікому вона це не розповідала, вважаючи за краще тримати це в таємниці. Каріна мовчки дивилась на дівчину.
- Я бачу.. Питань я задавати не буду - ти сама мені розповіси. А зараз.. ну, він був хорошою людиною?
Мія зам'ялась, намагаючись підібрати слова і водночас, згадуючи поведінку Ліама.
- Так.. Напевно так..
- Тоді не думаю що це так погано. Він же не якийсь божевільний.
Дівчина видихнула, ледве помітно киваючи.
- Теж вірно..
- *Як мінімум я на це сподіваюсь.*
Тишу перервав дзвінок телефону Мії. Взявши його до рук, вона прийняла дзвінок. З тої сторони почувся голос Ніки.
- Привіт, Мі. Як ти?
Дівчина ледве помітно посміхнулась, роблячи вигляд ніби не вона тільки що зустріла поглядом у натовпі людину, про яку мріяла забути.
- Все спокійно, з Каріною каву п'ємо а далі збирались їхати на репетицію.
- О, я про це й хотіла поговорити! Вітаю, приблизно через місяць, трохи менше навіть ти їдеш у перший тур по Польщі! Ну як перший.. Ти зрозуміла про що я.
Після цих слів посмішка Мії стала ширше а десь всередині знову з'явилось очікування чогось незвичного і нового, як це було колись.
- Ти серйозно? Я в шоці..
Ніка посміялась і дівчина була готова посперечатись що зараз та посміхається.
- Зараз будеш у ще більшому шоці - ти їдеш у сумісний тур з одним популярним співаком - Яном Розмановським, впевнена ти про нього знаєш.
Настала черга Каріни дивуватись, на її обличчі з'явилась самовдоволена посмішка, якою вона ніби говорила ,,А я казала!,,. Мія розсміялась, не вірячи в слова менеджерки.
- Я в афізі.. Шуткуєш, ти шуткуєш!
- У мене є причина? Далі розкажу при зустрічі, бувайте здорові!
Ніка завершила дзвінок. Мія дивилась шокованим поглядом у стіну позаду Каріни, яка в свою чергу продовжувала самовдоволено посміхатись, хоч і теж була здивована.
- *Сумісний тур з Розмановським - вдарте мене бо я сплю. Чи не сплю?*
Обидві сиділи мовчки, у своїх думках. Мію не міг не тішити той факт, що вона поїде у тур і ба більше - не одна. Подумати тільки - скільки всього її очікує - нові знайомства, фанати, та і дівчина майже завершила написання нової пісні! Від думки про те, скільки роботи її очікує ставало трохи не по собі, але.. Мія була впевнена що воно того варте.
- Я звичайно думала що наша вельмишановна менеджерка підготувала щось цікаве - але таке.. Як думаєш, яка реакція Чарлі буде?
Вона знизала плечима, повертаючись у реальність.
- Йому буде все одно - аби по скоріше додому повернутись і поменше спілкуватись з нами.
Каріна тихо посміялась, дивлячись у вікно.
- Це точно..