Ти вперше сіла на коліна хлопця
Бан Чан
У студії, розташованій на 5 поверсі, було темно і єдине світло, яке виходило з працюючих моніторів, підсвічувало обличчя Чана. Він сидів у навушниках, тож не почув те, як увійшла дівчина. Тихо підійшовши до хлопця, Т/І ніжно поплескала Чана по плечу, щоб не налякати. Він одразу обернувся, чекаючи побачити когось із хлопців, але, побачивши тебе, Чан м'яко посміхнувся.
- Привіт, - знімаючи навушники, сказав Чан.- Як ти?
- Я так утомилася, - тихо зітхнувши, дівчина сіла на коліна Чана і ніжно обняла за плечі. Його руки автоматично обхопили її тіло та притиснули до себе. Т/І уткнулася Чану в шию і заплющила очі. Спокійне подих і лагідні рухи його рук, якими він погладжував її спину, миттєво змусили дівчину розслабитись.
-Знаєш, адже я можу і звикнути до такого, - ніжно посміхнувся хлопець, дивлячись на обличчя коханої.- Угу, - єдине, що змогла вимовити дівчина, перш ніж заснути.
Мінхо
Тобі було нудно, дуже нудно. Ще й Мінхо не звертав на тебе жодної уваги, оскільки був зосереджений на своїх танцях. Вже далеко за північ, і він хотів ще трохи попрактикуватися перед туром, тож ти погодилася провести з ним трохи часу у тренувальній кімнаті.Ти почекала, поки пісня закінчиться, швидко встала і підійшла до нього, ніжно схопивши за руку, не даючи поставити ще одну пісню.
- Мінхо вже перша ночі пішли додому, — промовила дівчина, стримуючи позіхання.
- Вже? - спитав він із шокованим виразом обличчя.
- Почекай, дай мені трохи віддихатися, і одразу підемо, -хлопець сів, притулившись спиною до дзеркала.
Мінхо виглядав чудово гарячим, навіть незважаючи на те, що сидів весь мокрий і втомлений. Перш ніж ти змогла усвідомити те, що робиш, ти сіла до нього на коліна. Хлопець глянув на тебе з усмішкою на обличчі, і його руки одразу ж лягли тобі на стегна.
- Я спітнілий, — нагадав тобі, але не спробував відштовхнути.- Мені байдуже, — прошепотіла ти, перш ніж поцілувати.
Чанбін
Коли ти повернулася з душу, Чанбін сидів на ліжку та працював над новою музикою. Почувши твої кроки, він підвів очі і побачив, що ти була в одній з його сорочок.
- Я шукав її, - сказав він, посміхаючись, і відкладаючи ноутбук убік, приділяючи тобі всю свою увагу.
- Ти сам мені дав її, — підходиш до нього, повільно розтегуючи гудзики.
- Хіба? — ти кивнула, сідаючи на коліна.- Я майже впевнена, що ти це зробив, - Чанбін поклав тобі руку на шию, притягуючи ближче до себе.
- У будь-якому разі, тобі вона йде більше, - погодився хлопець, перш ніж почати далі розтегувати ґудзики на твоїй сорочці.
