Повернувся Міша пізно, але з великим букетом квітів.
-ну і який привід?-запитала вона глянувши на квіти.
-а хіба має бути якийсь привід? Ці квіти моїй коханій дівчині!
-дякую звісно, але ж я їх не втримаю на руках-сказала вона.
Мудрик поставив квіти у вазу, що завжди стояла пустою, й одразу повернувся до мене знявши капюшон.
-я переодягнусь й повернусь.-сказав той одразу пішовши в кімнату.
Зайшов він вже з камерою в руках, він робив купу фотографій, й приховані так само.
-ну не фотографуй зараз..я ж хвора!-заперечила вона.
-хвора ти, чи ні, не змінює зміст, ти так само гарна як і завжди.
-але..
-ніяких "але", мені на згадку буде. До речі те, що ти просила.-він відкрив пакет й виклав та стіл речі.-і..твій телефон.
-ти все ж таки був у мене вдома.
-ні, я не був. Мені допоміг твій друг з шаурмою...і я взяв ще твої документи, тож..ти тепер можеш поїхати в іншу країну..ти вільна.
-навіщо мені їхати в іншу країну, якщо ти тут?-запитала вона змусивши підняти його очі.
-що?-перепитав він.
-чому я маю їхати в іншу країну, якщо ти тут?
-ні, почекай..повтори ще раз-радіючи казав той.
-я не поїду в іншу країну, без коханої людини!-сказала знову вона.
Мудрик одразу обійняв її, піднявши вище, але потім опустив.
-то..ми тепер разом?-запитала іпек глянувши на нього.
-так..моя люба..моє сонце..моє небо й земля..моя кохана...
-ну годі!-вона жартівливо вдарила його намагаючись приховати рум'янця на щічках.
-я купив ще продукти..вони в машині. Я зараз швидко, добре? Нп вулиці дощ, не хочу аби ти виходила.
-добре, я почекаю тебе тут.
Повернувся він з п'ятьма пакетами.
-ну й навіщо ти ж стільки купив? Тепер я відчуваю себе безхатькою, бо ти на мене стільки витрачаєш.-покашлюючи казала вона.
-моя кохана має якомога швидше одужати, аби я зміг встигнути покупатись з нею в морі.-відповів він, нахилившись й усміхнувшись до неї.
Розкладаючи пакети й кладучи все на місце, пакет з мівіною був під питанням.
-стільки мівіни..нащо? Ти ж приготував суп, він і так смачний.
-тому що порадився з лікарями..хвилювався з твоїм харчування, от і поїхав на консультацію. Лікар сказав вживати тільки легку їжу..мівіну, воду RiO, також трішки солоденького для настрою, й включити те, що викликає обезводнення..солоне.
-й тому ти взяв суху рибу, солоний попкорн та насіння?
-саме так, тобі це можна, я порадився..хотів ще взяти чипси, але передумав.
-уявляю як на тебе дивились в Ашані.-сміючись над ним сказала вона.
-так не просто дивились, знімали на відео..думаю я знову сьогодні чи завтра буду в новинах.
-то може подивимось фільм чи серіал?
-давай, тільки обери ти щось..бо я в цьому не розбираюсь.
-як ти дивишся на турецький серіал? Мені до речі треба мову практикувати, тож не проти?
-як я можу відмовитись?
-а якщо ж серйозно? Я ж питаю власну думку в свого хлопця!-згадала вона.
-та не проти звісно, до того ж хочу почути турецькі слова від найближчої людини-сказав той.
-тільки візьми щось поїсти-зазначила вона пішовши до вітальні.
Прийшовши у вітальню зі всіма атрибутами, він поставив всетна журнальний столик сівши поряд.
-а запивати ми все це будемо водою "RiO"?-посміялась вона.
-чому ні? Тобі корисно. Чому ми дивимось у вітальні, а не в спальні?-запитав він сівши на диван.
-бо не можна їсти в ліжку, я таке ненавиджу.
-а якщо у нас будуть діти, що ти їм тоді скажеш?
-діти?
-так..ну чисто гіпотетично.
