Так..так, я видалив повідомлення від її матері. А що мені залишалось робити? Ця "мама" постійно травмує Іпек, я не міг дозволити зробити їй це ще раз.
Іпек довіряє мені, ми разом. Я довго йшов до цього, я довго йшов заради цього. І що зараз? Її матір робить з мене поганця? Я врятував її, врятував. Іпек більше не буде страждати.
Я зруйную всі її проблеми, зруйную всіх її ворогів. Вона буде щаслива.
_________________
Наступного ранку Мудрик приніс мені сніданок в ліжко. Це було дивним й водночас приємним.
-добрий ранок моє сонечко!-привітався хлопець поставивши тацю на ліжко.
-що це? Коханий вирішив зробити сніданок в ліжко?-я сказала те, про що думала.
-так люба, вирішив зламати твої принципи.-як ти дивишся на те, аби погуляти в саду?-запитав він очікуючи моєї відповіді.
-в саду?-перепитала я.-я тільки за!
Дівчина відсунула тацю одразу вставши. Іпек була готова вже вибігти на вулицю, але той зупинив її.
-ще прохолодно, накинь плед на плечі-він наказав їй зробити це, але вже сам вкутував її в той плед.
Вийшовши на двір, Іпек насолодилась ранковим сонечком потягнувшись догори.
-ходімо, дещо покажу.-він приобійняв її йдучи разом з нею.
Вийшовши в сад, її очі набули яскравих квіток, які хоч були ще і маленькими, але гарно прикрашали двір.
-а, як гарно-сказала вона присівши.-ти сам саджав?
-звісно сам, хіба твій хлопець не здатний на більше?-посміявся той.
-коли вони виростуть, я обов'язково сфотографую їх й поставлю в рамку, будуть стояти біля нашого ліжка.
-не спіши, я сьогодні їх тільки посадив, давай зараз сфотографуємось?-запитав міша вставши з місця.
-цю фотку також в рамку поставимо, добре?-усміхаючись запитала іпек.
-звісно поставимо-той направив камеру на їх обох.
Й щойно 5 секунд минуло, Міша цмокнув її в губи.
-глянь, там квіточки видно?-запитала вона так само дивлячись у телефон.
-так, видно-він усміхнувся, показуючи задовлення від отриманої фотографії.-я кохаю тебе-сказав мудрик обійнявши її.
