11

85 1 1
                                    

Основна частина дня пройшла на добро. Час готувати вечерю. Вони вже вдвох стояли на кухні.

-кохана, ти будеш варити спагетті, а я місити фарш для фрікадельок.

-добре шефе!-відгукнулась вона.-де взяти каструлю?

-у нижній шафі-підказав мудрик діставши паралельно фарш.

-а спагетті де?-знову запитала іпек.

-у верхній полиці.-відповів той викинувши пакет.

Іпек поставила каструлю й раковину, аби набрати води для того, аби зварити спагетті.

-кохана, принеси будь ласка мені телефон-попросив міша щойно почув що йому телефонують.

Дівчина пішла й вже принесла телефон.

-постав на гучну будь ласка-попросив знову він через те, що руки були у фарші.-ало..

-shit!-прошепотіла іпек швидко вимикаючи воду.

Вся справа була в тому, що набралося більше, ніж треба було. Поставивши нарешті воду на вогонь, вона сіла на стілець.

-ні, я вдома, зайнятий..щось сталось?-запитав мудрик продовжуючи місити фарш додаючи спеції.

-та ми з Владою хотіли запросити тебе на вечерю, бо ми давно не бачилися.-сказав Зіна.

-ні, я на жаль не можу, Іпек захворіла, тож поки що у мене під наглядом.-він глянув на каструлю з водою.-кохана, вода вже кипить.-повідомив він.

Дівчина встала з місця й поклала спагетті в каструлю не ламаючи їх.

-добре тоді, коли Іпек одужає, чекаємо вас на вечерю-Зіна.

-добре, домовились. Владі передавай привіт-мудрик зкинув слухавку й відклав телефон.

-нащо ти сказав що я захворіла?

-а що таке? По новинами навіть повідомили.

-ну..це так звучало...запросили ж тебе одного, а ти такий: Іпек хвора, не можу, чому не поїхати?

-послухай моя люба, тепер ми пара, тож не думаю що зараз час приховувати наші стосунки. Ми не будемо прямо казати, вони й самі нехай здогадуються.

-ясно.-коротко відповіла вона.

-все нормально?

-так, а чому ж питаєш?-запитала іпек насміхнувшись над ним.

-може кудись завтра сходимо?-запитав мудрик знову.

-й куди ж? З моїми хворобами? – запитала іпек у відповідь.

-наприклад..пограємо у футбол або у баскетбол – запропонував той глянувши на неї.

-тобто..ти хотів сказати "грати з нерівними силамм"? – перефразувала іпек.

-ні, я буду тобі піддаватися, чесно.

-але ти не любиш цього робити – зазначила вона.-давай краще пограємо у піонербол?

-чому не в волейбол?

-я не вмію-побачивши що він сміється, одразу продовжила. – якби ти не був моїм коханим, я б сказала "мені не цікаво", але я сказала тобі гірку правду.

-он як – здивувався той. – я радий що ти мені довіряєш.-він знімав з рук залишки фаршу.

-але я вмію грати в теніс..як і настільний, так і у великий теніс.

-розповіси у що ти любиш грати? Я хочу це почути-він мив руки й діставав форму для запікання.

-ну..не можу сказати у що я найбільше люблю грати. Однак...найбільше я профі у бадмінтоні. Чого не скажеш про волейбол. Але знаєш..в школі я була найкраща з футболу...ну з дівчат звісно.

-ого, це прозвучало так, наче ти кидаєш мені виклик-він став навпроти неї посміхаючись.

-я? Та ні звісно, я стільки вже років у футбол не грала. Тож, навіть і не думай. – іпек махнула рукою розвернувшись до каструлі з спагетті.

-ми можемо спробувати пограти завтра у футбол, або в теніс..чи в бадмінтон..або ж піонербол.

-не думаю що біганина піде мені на користь.

-піде. Коли я був маленький, мене мама змушувала багати по кімнаті туди-сюди, аби мокрота швидше відходила. – поділився спогадами він.

-гаразд..та..де мій візьмемо всі атрибути? Адже для піонерболу треба волейбольний м'яч, для футболу футбольний, для бадмінтону  треба взагалі ракетки й воланчик, а теніс?

-не хвилюйся, я все влаштую. – він поцілував її плече й одразу запитав – спагетті готові?

-спробуєш? – вона піднесла на виделку з однією спагетті, але вона остужувала її дихаючи. – спробуй.

Мудрик спробував й затвердив смачно приготовлену страву.

-спочатку закинемо самі фрикадельки..нехай приготуються. Потім додамо спагетті й повечеряємо... – він ставив вже форму з фрикадельками в піч.

В них все вийшло, нічого не пригоріло, нічого не розбилось й взагалі будинок не згорів. За низ вже можна було радіти.

-зробімо фотографію? – запитала іпек глянувши на чудовий вигляд страви.

-давай..все ж таки, це наша перша страва, яку ми приготували разом – він направив камеру на них обох.

-смачного – побажала іпек почавши їсти.

-навзаєм – міша також почав їсти.

не розділена думка Where stories live. Discover now