**початок** ось, я як завжди сиджу на уроці математики і уважно слухаю її, моє серце сильно б'ється, я стараюсь не відволікатись на її зовнішність і всякі думки...та зосередитись на новій темі, щоб потім знову не опозоритись перед нею, але це так важко...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
ох, як же я ненавиджу своїх однокласників за те, що вони її не слухають, і поводять себе дико... чому вона так добре з ними поводиться? чому вона не може на них накричати?чому вона просто говорить "будь ласка, будьте спокійніше"і тут я розумію, що впринципі вона поводиться з ними так само, як і зі мною, вона не більше приділяє мені увазі, не виділяє, так, я ревную! і що що я просто її учениця?я одна слухаю її з цих придурків, я олна роблю все дз, всі додаткові роботи, я одна її поважаю і ціную!на її місці я б вже їх всіх прикончила! але вона звичайно молодець, що вивозить це все, я б не витримала, ой, я щось задумалась, треба бути більш уважною!
**після уроку** всі вийшли, я ще збираюсь, не хочу її покидати! і ось я чую її ніжний голос, і я вже вся червона...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
"луїза, сонечко, візьми будь ласка ці папери і віднеси в учительську" "ЗВИЧАЙНО" ох, вона мене назвала сонечком! яка ж вона мила, як вона на мене дивилась...я не можу.. тепер я не засну, і буду думати тільки про цю ситуацію!
автор: будь ласка вибачте, що мало пишу, тут буде багато частин, я думаю. ну і я буду старатись їх часто викладати!
