Truth Of Fate

𝐂𝐡𝐚𝐩𝐭𝐞𝐫 𝟓 ~ 𝐇𝐞𝐫 𝐥𝐢𝐟𝐞'𝐬 𝐬𝐭𝐨𝐫𝐲

***

— Розумію Вас, — відповіла насторожена Аріелла.
Повернемося на 20 років назад.
  В будинку наповненим ненавистю та злістю, мешкала сто двадцяти річна Аліса Мальте, донька Аскольда Мальте, і старша сестра Джека Мальте. В селищі дівчину називали квіткою Мальте, гарна та доглянута молодиця, ніколи не бажала зла людям, хоч і розуміла, що має харчуватися їх кров'ю. Навідміну від її сімейства, вона завжди допомогала відьмам, та не бажала їх вбивати. Проте, її батько був дуже незадоволений такими вчинками єдиної доньки. Він завжди забороняв їй спілкуватися з відьмами та вовкулаками, тим не менш, вампірша знаходила виходи з цієї складної ситуації та продовжувала підтримувати стосунки з ними.
Одного разу, сім'я Мальте оголосила війну не просто відьмам, а саме Фаверсон, найсильнішому роду відьом у світі. Аліса ніколи не була в подібному зацікавлена, тому жила своє життя та не хвилювалася. Однак, ця війна виявилася найскладнішою задачею Мальте, через це, вони витрачали усі сили на цю війну. Усі зусилля були марні, та вони оголосили перемир'я, і почали думати стратегію, як заволодіти силами Фаверсон.
Незабаром, вони вирішили відіслати до Фаверсон Алісу, бо усі знали, що в неї ніколи немає поганих намірів, та вона хотіла лиш добра, навіть відьмам.
— Доню, в мене важлива розмова до тебе, — промовив голосно батько.
— Тату, я граю на фортепіано, не заважай, будь ласка, — тендітним голосом відповіла донька.
— Перепрошую пані, але це дужа важлива розмова! — крикнув Аскольд.
— Добре, я тебе уважно слухаю, — сказала Аліса.
— Ти знаєш, що часи зараз не найкращі, та війна з відьмами дуже складна, але я знаю спосіб, завдяки якому ми зможемо заволодіти магією Фаверсон! — радісно казав він.
— Мені дуже цікаво, саме через цю маячню, ти відволікаєш мене від гри на цьому неперевершеному інструменті? — запитала насторожена донька.
— Не перебивай батька! — гучно сказав чоловік. — Ти повинна будеш познайомитися з Розалін Фаверсон, і подружитися з нею, потім дізнатися де знаходится шар та викрасти його для нас! — гордо промовив брюнет.
— Ні! Ні! Ні! І ще раз ні! Я в жодному разі, не стану учасницею вашої дурнуватої гри у війні! Через мене не страждатимуть інші! Ні, батьку! — голосно прокричала вона.
— Тобто ти зараз хочеш, розчарувати свого татуся ще більше, безкорисне ти дитя смерті, — сказав він.
— Краще, я буду безкорисна, ніж така ж жалюгідна, як і ви усі! — відповіла Аліса.
— Ну добре, ти ще пошкодуєш доню!
Сказавши це, чоловік голосно грюкрув дверима та пішов. Дівчина ніколи не хотіла йти стопами своєї сім'ї, оскільки не була згодна з ними. Погляди Мальте та Аліси достатньо відрізнялися. Тому, вона захотіла попередити Фаверсон про небезпеку, але вже було занадто пізно. У зв'язку з тим, що вони вигадали інший план, в якому головну роль грав її молодший братик Джек, через те, що завжди виконував усе, що накаже батько.  Іншого виходу немає, виходить тільки змиритися з ситуацією та жити далі. Якщо оцінювати ситуацію, то Аліса займала більш менш нейтральну позицію, дівчина не підтримувала ні Мальті, ні відьом. Однак її серце завжди підказувало, що шлях її рідним не є вірним.
Свою матір, Аліса ніколи не бачила, бо росла з Сабіною, яка була матір'ю Джека. Звичайно, Сабіна буда добра та чутлива мама для неї, оскільки хотіла завжди мати, і сина і доньку. Проте, доля вирішила інакше, вона виховувала малу вампіршу, матір якої була в невідомому місці. Одного разу, Аліса вирішила дізнатися, що насправді трапилося з її мамою. Діставши усю можливу інформацію про її сім'ю, вона майже нічого не знайшла. Окрім, особистого щоденника її батька, зазвичай вона не бере чужі речі, а особливо щоденники, але зараз не було іншого варіанту, щоб дізнатися приховану правду. Тому, коли батько пішов в ліс по справам, вона тихенько зайшла в його кімнату, та почала шукати щоденник, тільки знайти його не виходило. Обшукавши усі секретні місця, такі як : під ліжком, у столі, у ліжку, в різних кутах, результату не було. Вона вже була готова піти, але натрапила на дивну шафу, яка мала незвичні дверцята,  натиснувши на них, в руки дівчини впав старий та брудний записник. Аліса відкрила його та почала читати, усі сторінки були звичайні, проте, на одній з них вона знайшла такий запис:
"... я покохав жінку, її вуста, її долоні, її усмішку та рум'янець на щоках, вона робить мене щасливим кожен день, заради неї я буду готовий забути за усі ненависті, та створити справжню сім'ю, я втечу від цих жахливих реалій, та буду проживати це життя як я сам забажаю..."
  Виглядає як історія кохання, справді? І вампірша так подумала, та почала думати, що матір хтось вбив, тому її немає. Оскільки не міг би він кинути жінку, яку так сильно кохав. Однак, наступна сторінка її вразила.
"... в нас скоро народится дитина, я маю бути щасливим, але я дізнався, що вона відьма, тобто вона породить вампіра зі здібностями відьми, це буде найстрашніше. Тим не менш, є спосіб залишити мою дитину тільки вампіром. Я дізнався, що вона має випити спеціальне зілля, яке вб'є відьму в моїй дитині, але від цього помре моя кохана, бо це зілля має випити вона. Та й нічого, вона все одно відьма, я повинен це зробити ..."
  Емоцій Аліси неможливо було передати простими словами, невже вона могла бути відьмою, та невже її батько так міг вчинити. Страх покривав її знизу до голови. Вампірша боялася продовжити читати цей щоденник. Проте, вона мала читати далі, та перегорнула сторінку.
"... сьогодні народилася моя донечка, я назвав її Аліса. Коли Арія народжувала, я дав їй це зілля, під виглядом знеболюючого, звичайно це знизило біль під час пологів. Тим не менш, в момент народження Аліси, вона одразу загинула. Мені навіть і краплі не шкода, відьми цього заслуговують, і моя дитина не могла би стати такою ж..."
Читаючи ці слова, на очах Аліси з'являлися сльози, зрада її батька не виходила з голови дівчини. Відчуття самотності огорнуло її всередині, її матір могла б бути поряд з нею, підтримувати її, але Аскольд вирішив інакше. Позбутися матері Аліси було найгірше його рішення за все його жалюгідне життя. Після прочитання його щоденника, вона вирішила одразу не казати йому, що знає правду. А спостерігати за його діями, коли він помітить зникнення цього щоденника.
Декілька днів, Аскольд не помітив цього, проте, на третій день, коли чоловік хотів скористатися ним, він його не знайшов. Обшукавши всю кімнату та будинок, він вирішив опитати сім'ю. Чи не брав хтось його щоденник. Однак, ніхто нічого не знав та не бачив.
В цей час, Аліса вирішила сказати батьку, що знає все. Дівчина непомітно поклала батьків щоденник на його стіл із запискою "... брехати це погано тату..." та підпис "Аліса".
Коли чоловік це помітив, він негайно пішов до кімнати доньки та запитав, — Навіщо ти брала мої речі? Хто тобі дозволяв? — злісно запитав батько.
— Про що ти, тату? — спокійно поцікавилась Аліса.
— Аліса Мальте, відповідай негайно! — голосно кричав він.
— Ви про те, що позбавилися моєї матусі? Ой, вибачте, забулася за такі дрібниці, — з посмішкою питала вона.
— Ти зараз знущаєшся? Хутко відповідай! — ще гучніше сказав Аскольд.
— Що ти бажаєш почути? Так, я прочитала твій щоденник, та хочу почути пояснення, чому ти так зробив, хоча твої слова в записнику мене в принципі задовільняють, — наголосила донька.
— Я повинен був це зробити, якби моя сім'я дізналася, що моя донька, вампір Мальте, ще якась нікчемна відьма, вони б особисто тебе вбили, — розповідав батько.
— І ти вирішив позбутися мами, чудове вирішення проблеми тату. Немаю бажання, ні бачити, ні чути тебе. Отож, мені потрібен час, щоб прийняти це, лиши мене саму, будь ласка,— промовила вже засмучена Аліса.
Негативні емоції знову почали вбивати її всередині, так жахливо вона себе ще не почувала ніколи. Наче вона і не винна в смерті матері, однак, якби не її народження вона була б жива. Хоч, вампірша не знала матір в живу, але роками прихована правда, все одно мала власний вплив на теперішній час. Її батько вчинив жахливо, однак вона розуміла, що іншого варіанту не було. Тому пробачила свого батька. По забувши за цю ситуацію, дівчина мала проводжувати жити своє життя.
  Через два роки, Розалін завагітніла від її брата, звичайно це мав бути підступний план її батька, Алісі було шкода її, проте, вона не може допомогти їм.
Одного разу, прогулюючись по лісу, вона побачила лежачу на підлозі Розалін Фаверсон, яка виглядала непритомною. Аліса негайно віднесла відьмачку в дім Фаверсонів, де їй прийняли неочікуванні пологи. Коли дитина народилася, Розалін промовила, — Ти врятувала моє життя та життя нашої з Джеком дитини, я дуже тобі вдячна, як тебе звуть? — поцікавилась жінка.
— Я Аліса, — тихо сказала занепокоєна жінка.
— Дякую тобі, Аліса. Як я можу тебе нагородити? — запитала Розалін.
— Назви свою дитину Аріелла, — сказавши, незнайомка зникла.
Здивована Розалін погодилася та дала своїй дитині це ім'я, оскільки була безмежно вдячна цій жінці. Проте, Аліса запропонувала саме це ім'я, не просто так. Бо Арі це частинка імені її матері, а Елла означає – подарунок, мовою предків її матері. Тобто ім'я червоноволосої відьми означало – подарунок Арії...