Truth Of Fate

𝐂𝐡𝐚𝐩𝐭𝐞𝐫 𝟔 ~ 𝐒𝐡𝐞'𝐥𝐥 𝐭𝐚𝐤𝐞 𝐫𝐞𝐯𝐞𝐧𝐠𝐞

***

Повертаючись до подій цього часу, жінки мовчки простояли хвилин п'ять, але Аліса вирішила розпочати діалог з Аріеллою першою, бо так стояти вони б могли ще дуже-дуже довго. Тому вона запитала її, — Аріелла, поясни будь ласка, що ти тут робиш? Навіщо прийшла до мене? — сказавши, вона продовжила дивитися на Еллу.
— Алісо, я не стала б ніколи Вас турбувати, напевно. Проте, мені немає до кого йти, як Ви знаєте, що уся моя сім'я загинула від рук Мальте. Все своє життя я проживала у школі-інтернаті для надприроднього. Однак, я все ж таки хотіла знайти свою родину, через це, продовжувала пошуки протягом всього мого життя. І одного разу, я змогла знайти Дован, у якому дізналася все про себе, про Мальте та Фаверсон авжеж. Тим не менш, на цьому мої пригоди не закінчилися, я дізналася, що мій найкращий друг Пітер — це, мій брат. Я думала, що мене більше нічого не здатне вразити, але він зрадив мене, та виявилося, що він на боці Мальте, оскільки, він особисто привів свою матусю до нас у школу. Саме тоді, почалися справжні пригоди, коли мені прийшлося дізнаватися деяку правду самостійно. Без жертв не обійшлося, у зв'язку з тим що, душі Пітера та Ізабелли, точніше Патрісії для Вас, пов'язані, вона загинула без шансу на повернення. Та чоловік, який замінив мені батька – Роджер. Він також помер від рук Вашої сім'ї. Зрештою, в мене вийшло подолати Мальте, проте, ненадовго, бо вони надурили мене. Тому, ця сімейка змогла заточити мене в будинку, взяти під свій контроль Дован, та мою школу з невинними відьмами. Вони хочуть мене знищити, і ще, щоб я не змогла використовувати магію проти них, вони наклали якесь закляття, щоб стерти з моєї пам'яті усю чорну магію, яка необхідна відьмі Фаверсон для життя. Потрапити сюди, я змогла тільки завдяки пташці, яка надала мені силу. Я не знаю, чи у змозі Ви мені допомогти, однак іншого виходу в мене немає.
Сподіваюся такий довгий шлях я зробила не марно, оскільки наразі, в мене нікого не залишилося, — промовила стурбована дівчина.
— Мила, все що я можу тобі сказати, це те, що ти пройшла таку довгу відстань марно, я не стану знову повертатися назад, та втручатися у справи своєї сім'ї, тим паче, допомогати Фаверсон, — вимовила Аліса, та мовчки встала і вказала на двері.
Аріелла не могла промовити і слова від розгубленості, невже весь цей довгий шлях був даремний.
— Ви ж не така, як усі Мальте, я бачу добро у Ваших чарівних очах, прошу Вас, хочаб розкажіть чому Ви ненавидите мою сім'ю? — спокійно та насторожено запитала червоноволоса.
— Гаразд, ти вмовила мене, ну слухай тоді. Це трапилося років вісімнадцять тому, коли ти ще ненародилася. Вперше за усе моє життя, я закохалася в чоловіка, який був відьмаком. Те, що я відчувала тоді з ним, це найкраще, що траплялося зі мною за все моє життя. Генрі був світлою та щирою людиною в цьому всесвіті пітьми і злості. Я вірила, що стану тією особою, яка зможе закінчити війну відьом і вампірів. Моє серце казало мені, що наше кохання здатне подолати усі негаразди. Я знала, що моя любов та любов Генрі, стане яскравим промінцем сонцем у світі ворожнечі та темряви. Я справді воліла змінити світогляд двох сильних надприродних створінь. Однак, його вбили. Нещадно і холоднокровно, знищили моє серце. Ти напевно хочеш зрозуміти, яким боком тут твоя сім'я? Не хвилюйся, я зараз поясню. Оскільки саме вони, ці жалюгідні відьми, вбили цього світлого та доброго чоловіка, від того часу, я не з'являлася серед спільноти відьом і вампірів, — сказала вампірша.
— Але ж, це не моя провина. Тим не менш, я впевнена, що моя родина не могла б таке зробити! Невже, Ви не зможете мені допомогти? — засмучено запитала Елла.
— Я вже зробила послугу, коли не лишила твою вагітну матусю помирати в лісі наодинці. Тим самим, врятувавши тобі життя. Проте, це усе, що я могла би зробити для Вашої сімейки і особисто для тебе. Тому пробач, мила. Але тобі тут точно ніхто не допоможе, йди собі, не змушуй мене виганяти тебе власноруч, — попередила Аліса, та знову показала рукою на двері.
Розчарована Аріелла мала піти, абсолютно самісінька в невідомому місці бед жодної живої душі. Вона була збентежена, і не знала, що їй робити далі, куди йти? Незнайоме місце, чужі ліси, дика природа навколо одинокої відьми, що аж в душі похололо. Пройшовши, ще декілька кроків, рука дівчини на якій був цей дивовижний браслет, який лишився в неї після зникнення Кар-Кар, почав неймовірно опікати шкіру вампірши. В подиві, вона намагалася зняти його, однак усі спроби були невдалі. Через хвильку, молода Аріелла Фаверсон втратила свідомість.
Коли вона прокинулася, то навколо побачила знайоме для неї місця, рідний ліс, дерева та сосни, які вона бачила протягом свого життя. Однак, дівчина розуміла, що зараз діє заклинання, яке здатне перемістити особу в будь-який спогад іншого, лиш доторкнувшись до якоїсь речі. Тим не менш, Аріелла не використовувала магію, бо вона і не може це зробити.
Вирішивши, розібратися з цим пізніше, вона пішла на пошуки події, яку вона повинна тут побачити. Навкруги не було нічого дивного або невідомого. Лише шелест листя та звуки річки, яка неподалеко від цього лісу. Коли вона пройшла ще далі, дівчина побачила хлопця, який намагався чаклувати, вона одразу зрозуміла, що це відьмак. Червоноволоса хотіла піти далі, однак, позаду цього чоловіка стояв її батько. Який звернувся саме до нього.
— Чуєш Генрі! — голосно крикнув Джек.
— Чого тобі, Джеку? — здивовано запитав чоловік.
— Мені? Що тобі потрібно від моєї сестри, покидьку? — грубо поцікавився він.
— Перепрошую? Що означає потрібно? Я кохаю Алісу! Та готовий піти заради неї на будь-який вчинок! — наголосив Генрі.
— Сумно виглядає, а точніше жалюгідно. Бо в нашій сім'ї ніколи не буде відьом! Мальте, не кохатимуть цю жахливу породу, яку створила природа! Тому, якщо я ще раз, побачу тебе коло моєї сестри, я вб'ю тебе, — з посмішкою сказав вампір.
— Самостійно, я не відмовлюся від неї! Ти не можеш вирішувати за Алісу! Тому геть звідси, створіння диявола! — крикнув відьмак.
— Ти такий смішний, мені аж шкода вбивати такого, міг би веселити нас коли нам нудно. Однак, я маю виконати свою обіцянку, — вампір наблизився та нещадно схопив шию Генрі, стискаючи руками її з усіх сил, він зламав шию чоловіка. Після випивши усю кров, він негайно покинув місце злочину.
Спостерігаючи за діями її батька, Аріелла зрозуміла, що Мальте спеціально набрехали Алісі, бо не хотіли брати відповідальність за свої вчинки. Тим не менш, дівчина мала намір розповісти все це Алісі. Тільки не знала як. Проте, не встигнувши і кліпнути очима, вона втратила свідомість знову, і прокинулась на тому ж місці, на якому впала раніше. Місія Аріелли була, показати усе це тітці. Однак, вона не знала як це зробити, бо магії в неї не було, щоб повернутися. Тим паче, розуміння до якої саме речі вона доторкнулася, що заклинання почало діяти.
Оскільки, Елла не була дурною, вона впевнено зайшла в будинок Аліси, і промовила.
— Я можу довести тобі, що це не Фаверсон вбили Генрі! — дівчина казала так впевнено та сміливо, що Аліса не змогла випустити і слова. Жінка не знала, як вступити краще, отож погодилася дати шанс змінити її думку.
— Тільки є одна проблема, з якою ти маєш мені допомогти, — сказала відьма.
— У вас відьом усе так складно, кажи давай, — промовила втомлена Аліса.
— Чи є в тебе тут речі, які належали йому? — обережно поцікавилася вона.
— Наче ні, — жінка озирнувшись лиш виразила невпевненість плечима. Вони покинути будинок і коли вона перевіряла місцевість там, то побачила на травичці коло будинку браслет, який належав Генрі, тому вказала на нього.
Аріелла подивилася ще ближче, та взявши за руку Алісу, вона не роздумуючи встала на цей браслет. Вампірша не розуміла, що відбувається, проте, довірилась досвіду Елли. Та продовжувала тримати її за руку. Через мить, вони обидві втратили свідомість.
Коли вони прокинулись, то опинилися на тому ж місці, де з'явилася раніше відьма. Дівчина сказала Алісі мовчки йти за нею, та вони разом пішли до місця, на якому трапилося це таємне вбивство. Сховавшись за деревом Аріелла показала Алісі усе, що відбувалося тоді. Побачивши усі події, на власні очі, думки колесом заходили в неї, вона хотіла просто впасти на землю, біля дерева, за яким вони ховалися та дивилися усі події, та заплющити очі назавжди. Однак, дівчата знову втратили свідомість, та відкрили оченята тільки коли опинилися у своєму часі.
Болю жінки, неможливо було описати. Усе навколо ніби потемніло, всередині її накрив туман переживань та страху. Оскільки, за останні вісімнадцять років вона не відчувала щось подібне, бо стала жорстокою версією себе, щоб врятувати свої почуття від цієї болі. Хоча в неї б не вийшло це приховувати так довго. Для жінки найобразливіше було те, що вона стільки часу, звинувачувала невинних осіб, які не були причетні до цього вбивства. Вона була готова задушити Мальте власноруч. В голові було лише бажання помсти, тому Аріелла перебила її думки та мовила.
— Я розумію, що Вам зараз погано, але якщо ми об'єднаємося, то зможемо перемогти Мальте разом, — сказала червоноволоса.