Пророцтво Аріель / Драко Малфой

Судний день....

Липень, 1985 рік

Маленька п'ятирічна дівчинка бігала по узбережжю озера.
- Еліса, відійди від води, обережно не впади - крикнула малечі її мати.
- Добре, матусю - дівчинка повернулась до неньки та усміхнулась їй.
Літо, яскраво світить сонце, невеличка сім'я безтурботно відпочиває узбережжі озера, гарний день, на небі жодної хмаринки, нічого не передбачає біди.
Маленька дівчинка з цікавістю розглядає квіточки, на яких працюючи сидять бджілки. Поруч з Елісою пролітає фіолетово-розовий метелик, задивившись на нього дівчинка не думаючи прямує за ним. Відходячи все дальше і дальше від узбережжя Еліса не звертає уваги що вода стала їй вже по пояс, почувши схвильований матері крик дівчинка обертається.
- Елісо, а ну негайно вийди з води!
- Матусю, не переживай, я вже йду - крикнула у відповідь дівчинка прямуючи назад до берега, як тут пронизливий дитячий крик наповнює усю галявину, батьки схвильовано підстрибують та біжать в воду, дівчинка пропала з виду....
Еліса не розуміючи що сталось занурюється в воду, розплющивши очі дівчинка бачить що вона лежить на дні озера, дно хоть і було не глибоке, але дуже небезпечне. Дівчина здивовано роззирається і бачить що щось падає в воду, це був її батько, він підхопив її на руки та швидко виплив на поверхню. Галявину заповнив жіночий крик....

Вересень, 1993 рік

- Мамо чого я стільки часу вчилась дома, а тепер повинна їхати в Хоґвартс? - із роздратуванням говорила дівчина.
- Ти хочеш все життя дома провести? - промовила мати допомагаючи збирати речі дочці.
- Але ж ви з батьком самі казали що для мене там небезпечно.
- Просто не забувай кожен день маститись кремом, доречі ти його поклала?
- Поклала, ти переживаєш більше ніж я сама.
- Звісно, це ж твій перший день. Ну що доню, вже час, йдемо на вокзал - усміхнулась дочці мати, а та тільки закотила очі.

*На вокзалі*

- Мам, тут ж немає платформи 9¾ - розгублено сказала Еліса.
Мати посміялась - Не все так просто, дивись - і показала на дівчинку яка пройшла крізь стіну - Біжи, люблю тебе.
Дівчина трохи завагалась, але все таки підійшла, та з розбігу пройшла через стіну.
Перенесячись на платформу 9¾, вона вона побачила тільки що приїхавший потяг. Зайшовши, Еліса почала шукати вільне купе. Нажаль, всі були повністю заповнені. Привідкривши дверку одного купе, вона побачила блондина який сидів та дивився у вікно, напроти нього сиділи ще дві людини - темношкірий хлопець, та короткострижену дівчину.
- Вибачте, а можна до вас сісти? - зніяковіло промовила Еліса.
- Ну заходь - промовила короткострижена дівчина оцінюючи поглядом Елісу.
Дівчина зайшла та сіла біля блондина який навіть не повернувся до неї, затихла не зручна мовчанка.
- Яка в тебе кров? - не відриваючи погляду від вікна промовив блондин.
- Полукровна - відповіла Еліса, на що блондин тільки хмикнув.
- Доречі, ми тебе раніше не бачили, з якого ти факультету? - запитав темношкірий хлопець.
- Я ще сама не знаю, швидше я була на домашньому навчанні.
У відповідь тиша...