Коли сонце сідає, на вулиці зʼявляються теплі відтінки помаранчевого й золотавого на фасадах будинків.Йти в такий час приносить велике задоволення, особливо після декількох годин роботи.Хоч фізичне навантаження не так відчутно, як моральне, набряклі і стерті до крові ноги дають про себе знати.Тож я знімаю молочно-білі підбори й йду босоніж по чистому й теплому асфальту.Можливо це й небезпечно, але я не планувала прийти додому сьогодні без ніг, тож приходиться терпіти.Нʼю Йорк в таку пору дня здається навіть гарнішим, а сумні думки про смерть близької тобі людини, повільно покидають голову.Але я знову згадала.Моя бабуся — була мені найріднішою, після смерті батьків в авіакатастрофі, але час не жаліє нікого.Смерть приходить неочікувано й без попередження, не тільки забираючи душу однієї людини, а вставляє лезо в серце іншої.Пішов вже третій місяць, як її не стало від сердечного приступу, а я все ще згадую, як вона пекла мені зранку млинці і ми з нею подовгу сиділи за чашкою чаю, а я розповідала їй все на світі.
Але ні, тепер в мене нове життя, остаточно після того, як я продала її квартиру в Брукліні й купила собі нову, в Нʼю Йорку.Знала, що вона буде нагадувати мені про неї і краще всього була спалити всі мости.Вона назавжди залишиться в мене в серці, але я починаю нове життя.З новою квартирою та роботою.
Я вставила ключ в замок і прокрутивши два рази, потягнула важкі двері квартири на себе.Дизайн був мінімалістичний в пастельно-сірих кольорах, деколи навіть чорних, а меблів було небагато.Все найнеобхідніше, а інше планую купити, коли отримаю першу зарплату, тож поки мені вистачає всього.Я декілька днів назад сюди заїхала, навіть не встигла нормально прибратись, а ще я була б не проти декількох вазонів, вони доповнили тутешній інтерʼєр.Я поклала свою сумку на шухляду при вході, а нижче підбори.Нарешті розслабляючись проходячи далі в кімнати, запалюю вогонь на конфорках і кладу чайник з водою.Не знаю, яка це буде по рахунку кава, але здається мені потрібно перестати стільки її вживати.Оскільки зі сном в мене останнім часом не клеїться, як і з їжею.Хоча сьогодні я відчуваю голод і сильний голод, якого вже не було давно.Повільно розстібаю на собі блакитну сукню і переодягаюсь в прості домашні шорти й якусь чоловічу футболку, яку я купила декілька років назад, але вона була моєю найулюбленішою.Сукню вішаю в містку велику шафу біля ліжка і знімаю сережки і обручки, кладучи їх в гарну, бірюзову, виконану з шкіри шкатулку з дзеркалом.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Забуті Почуття
Fanfiction"Любов - це фактично звичка, яка виникає з сексуального бажання, коли це бажання задоволено. Тут працює той же принцип, коли люди стають залежними від наркотиків" - говорить Джим Пфаус - відомий канадський науковець.Але, чи так це?
