Не знаю навіть, що стало більшим здивуванням: те, що нашою з Семом напарницею стала дівчина, в яку я закохався, наче школяр, чи те, що нас оголосили в розшук кілька днів тому. Ми всі троє проводили свої одноманітні, неспокійні будні в Бельгії, намагаючись залишатися в тіні й уникати сторонніх поглядів.
Еллен була тією людиною, яку я ніяк не міг витіснити з голови. Вона була розумною, сильною і водночас надзвичайно вразливою. Вона мала звичку згладжувати кути, коли це було потрібно, але зараз її нерви були на межі. Її погляд, зазвичай спокійний і впевнений, зараз був напружений і стривожений.
— Гідра проникла всюди, боюсь, це мені дещо нагадує, — сказала Еллен, зітхнувши. Її голос був тихий, але в ньому відчувалася нотка занепокоєння. Вона подивилася спочатку на мене, потім у бік Сема, натякаючи, що ця ситуація має тривожну схожість із тим, що ми вже пережили. Її пальці нервово стискали чашку з кавою, поки вона підносила її до губ, відпиваючи ковток міцного напою. Еллен відкинулася на спинку стільця, задерши голову до стелі і затискаючи коліна, ніби намагалася знайти опору в цьому хаосі.
У кімнаті висіла напружена тиша, яку Сем, здається, не міг витримати. Він нервово походжав, його кроки відлунювали у маленькому приміщенні, поки він намагався придумати план дій. Його обличчя відображало весь спектр емоцій: від злості до відчаю.
— Поки нічого не чути. Всі люди вже повідомлені про нас, і всі нас шукають. Тож ми в повній задниці, — нарешті промовив Сем, роблячи чергове коло кімнатою. Його слова зависли в повітрі, наче невидимий тягар, що тиснув на нас.
Я повільно опустився на диван, відчуваючи, як хвиля втоми накочує на мене. Закрив очі, намагаючись упорядкувати думки і знайти хоч якусь ідею, як вибратися з цієї ситуації. Перед очима пропливали спогади про численні місії, небезпечні і навіть безвихідні ситуації, з яких ми якось вибиралися. Але зараз усе було по-іншому.
Звуки вулиці ледь доносилися через зачинені вікна: автомобілі, голоси людей, десь у далині — церковні дзвони. Це здавалося іронічним контрастом із нашою ізольованою, напруженою реальністю. Ми перебували в тихому містечку на околицях Бельгії, далеко від суєти великих міст. Кімната, в якій ми ховалися, була тісною і захаращеною, але стала нашим тимчасовим притулком. Її стіни, покриті світлими шпалерами, були мовчазними свідками наших нарад і тривог.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Забуті Почуття
Fanfiction"Любов - це фактично звичка, яка виникає з сексуального бажання, коли це бажання задоволено. Тут працює той же принцип, коли люди стають залежними від наркотиків" - говорить Джим Пфаус - відомий канадський науковець.Але, чи так це?
