Кохання на полі бою

Ейва Адамська|Розділ 2

2РОЗДІЛ

Я вже «летіла» до коледжу. Ненавиджу запізнюватися. Але сьогодні, мій ранок був зайнятий вислуховування татових планів. Через пів року, мені 18. Тому тато попередив, що скоро буде знайомство з моїм майбутнім чоловіком.
Як би це жахливо не звучало, але я зараз серйозно. Так, в нашому сьогоденні ще є таке, бо якщо ти з великих кругів, то ти про це знаєш. Цікаво? Чи знаєш про мене мій чоловік? Чи проти він нашого весілля?
Я знаю лише одне, що у нас різниця у віці в 10 років. Вам зараз не почулося. Я сама була в шоці. Але зараз я це прийняла. Таке відчуття, що мене спеціально народили, що б видати за татових колег по бізнесу. Навіть якщо я б була хлопцем, тато обовʼязково знайшов колегу, у якого є донька.
Та ці думки в сторону. Зараз мені треба думати про навчання. Давайте все по порядку. Після 9 класу, я пішла до коледжу, на юриста. Всім зрозуміло, що це не по моєму бажанню. Я взагалі творча людина, але мого тата це не влаштовувало. Бо якому бізнесмену, та графу, потрібна донька письменниця, чи дизайнерка?! Ще не зустрічала таких. А ось донька юрист, що зможе тебе прикрити за корупцію, або вбивства, схоже на більше правду.
Тому сівши за стіл, я вже готувалася до нудних пар і купу важливої інформації. Друзів у мене не було. Мого тата боялися усі. Плюс до всього я не підлягала стандартам нашої молоді. Можливо в мене дорожче телефон та речі, але я все одно не вливалася в їхні групи. Але постійна була темою номер один, для обговорення та пліткування.
Як і зараз, тільки виклала свої речі з рюкзака, вже чую шепіт за своєю спиною. Бісять мене. Це дівчата близнючки, вони постійно мене обговорюють, та кидають в мене скопканий папір. Або викрикують, образливі слова. Я «терпіла»,зізнаюся. Але що мені роботи, якщо все моє життя мене виховувала моя мати, яка була дуже слабким характером. І плюс до цього, мій тато-тиран, приниження якого, я вислуховувала кожен день.
Я просто робила вигляд, що не чую їх. Та далі слухала викладача. Хоча ці дівчата змії, були кроликами, коли бачили мою сестру. А вона в цьому коледжі, королева. Всі хотіли з нею дружити, зустрічатися, переспати. А я просто протилежність своєї сестри. Я була тією тихою дівчинкою, яка берегла себе для майбутнього шлюбу.
Звичайно після почутого ви б сказали, так живу на повну, як твоя сестра, тусуйся, спи з ким завгодно. Всеодно тебе чекає шлюб. Але ні, мій батько сказав що ніякого хлопця, до мого шлюбу. Тому кожний місяць, я ходила до гінеколога, та до психолога. Щоб батько знав, чи в дівках я ще. При цьому завжди кажучи: