Кохання на полі бою

Алекс Власенко|Розділ 5

Поки я пробирався через натовп людей, відчув запах алкоголю і спиртного, який просто впивався у шкіру. Я обережно, розштовхувати натовп, в пошуках блондинки. Дійшовши до бару, де вона мило розмовляла з двома чоловіками, я не знайшов її. Це трохи придало болю у візках. Чорт, тільки не це. Я швидко підбіг до іншого краю стола і мило посміхнувся офіціантці. Вона одразу відповіла посмішкою, та підійшла до мене, щоб прийняти замовлення.
- Так пане. Чого бажаєте?
- Добрий вечір гарна дівчино! А чи можу я поцікавитись, куди пішла блондинка, яка була щойно тут?
Під моргнувши промовив я. Дівчина одразу почервоніла від мого каламбуру.
- Ой, якщо ви про міс Адамську! То вона пішла з двома чоловіками в номер!  Вона показала вказівним пальцем в сторону великих охоронців та «таємного» коридора.
- Дякую люба!
Я знову усміхнувся, та поклав на стіл, біля неї гроші.
- Це тобі на каву, красуня!
Та пішов в сторону дверей. Я знав, як управляти своїм чоловічим егом. Тому барменка, ще довго проводжала мене поглядом.

Пробираючись знову через кагал людей, я думав, що навіщо так за неї переживати?! Хоча знаючи які тут відбуваються ситуації, я розумів, що з нею зараз зроблять і потім мій план провалиться повністю. Навіть якщо вона не жадана дитина Даміра, це не означає, що її можна ображати, та й ще не повнолітню. І що тато, не підніме скандал, бо її доньку зґвалтували.
Виродки!
Я нарешті дійшов до охоронців. Вони одразу звернули на мене увагу, та привіталися. Відійшли від входу в коридор, та показали руками «проходьте»
- Хлопці, а не під скажете куди блондинка маленька пішла?
- Ви про Адомську? 
Спитали одночасно охоронці.
- Так саме про неї!
Вони розказали, та показала які двері, та який номер, в якому знаходиться дівчина.
- Дякую хлопці!
Я пройшов повз амбал, та прослідував за їхніми вказівками. Швидко підбіг до вказаної двері, я вибив з ноги та пробрався в номер. Помітив лише картину, як двоє покидьків почали тільки роздягати її. Фух, встигнув.
- А тепер негайно прибрали руки від Адамської!
Я одразу дістав пістолет зі спини та націлився на одно з придурків.
- Ей, ей. Полегше братан, якщо вона тобі сподобалася, ми можемо поділитися!
Який мерзотний і бухий голос. Вони вдвох були малими і худорлявами. Від них тхнуло дешевим алкоголем і не чистим  тілом. Чорт, чим мишеня думало, перше ніж фліртувати з ними! Невже вона не здогадувалася, що поки один спілкується, інший підкидує наркоти?
- Ану геть від неї, негайно!
Я вже почав нервово дихати і кричати від злості. Вони переглянулися, та злякано пішли з номера.
Двері зачинилися за ними і я одразу повернувся до Ейви. Вона лежала та плакала, а її тільце було непритомне і втомлене. Вона одразу піднялася, коли побачила як я, підходжу до ліжка. Її були видно лише частинку мене, так як у кімнаті не було світла, а лише місячне сяйво з вікна пробивалося через невеличкі штори. Вона заспокоїла своє ридання, та почала по трохи падати. Я підхопив її, поки вона повністю не втратила рівновагу. Трясця матері, яка ж вона мала, порівняно зі мною. Вона мала зріст не менше півтора метра. Її тіло відчуло мої руки і почало труситися. Невже мишеня злякалося?
Весь цей час вона дивилася мені в очі, що вона там хоче знайти? Цікаво, що зараз її маленька і без толкова голова думає?