Кохання на полі бою

Ейва Адамська|Розділ 6

Я прокинулася від тугого болю в голові. Довго не хотіла відкривати очі, але пекуче сонце, так і заставляло прокинутися. Я ліниво підняла тіло від подушки, та протерла оченята. Як тільки прийшла в себе, почала оглядати кімнату. Чорт і знову не зрозумілий номер в готелі, де я блювала всю ніч. Минулий раз, я теж залишилася в готелі при клубі. Сестра наглядала за мною, та провела в мене готельний номер. Зараз як завжди встану, та почну прибирати після себе.
Чуже дихання за спиною.
Все моє тіло покриває сиротами, ні тільки не це. Страх не покидає мене, тому боюся повернути голову. Не можу цього бути, хто там би не був, я не хочу в це вірити. Відчувши, як тіло поруч теж сіло, та почало дихати мені в плече. Це хтось дуже масивний. Я затримую подих, та молюся, що це не те що я подумала.
- Добрий ранок, Мишення!
Мої очі округлилися. Мені знайомий цей диктаторський голос. Тільки не це. Я не витримала цікавості та одразу повернула голову. Переді мною був інструктор  Алекс Власенко. Повністю з голим торсом.
В голову прийшли фантазійні картинки, але я  струснула головою, щоб вони зникли. Опустила голову вниз, щоб побачити в чому я. На мені була його чорна футболка з позивним на плечі. І знову підняла голову на нього, а він лише підняв один куток вуст, та повністю обвів моє тіло очима. Я одразу побігла ванну, та зачинила за собою двері, впала на підлогу та трималася за голову.
- Ейва, як так? Як ти таке допустила?
Почала бити собі по голові. Від болю впала повністю на підлогу. Голова боліла від похмілля, та моїх ударів. Не можу бути!
Я перевернулася і лягла на спину. Трохи здригнулася від холодної плитки у ванній.
- Так, заспокойся Ейво! Треба пригадати, що вчора відбулося!
Я почала пригадувати вчорашній вечір. Музика, бар, шоти, яскраве освітлення та купу народу. Згадаю, як дивилася на нього, та ледве не впала від його погляду. Але потім до мене почали залицятися двоє незнайомців, вони були худорляві, та трохи лякливі. Але вони просто почали зі мною бесіду, розказували про своє складне життя. Говорили, що наче вони колишні військові, а зараз їх кинули сім'ї. Іноді я розумію, як хочеться розказати про  біль, яка знаходиться всередині тебе. Тому сиділа і вислуховувала їх. Але потім почало темніти в очах, можливо я перепила (хоча останній коктейль був безалкогольним). А якщо вони підкинули щось?! Далі мої спогади притуплюється.
Чорт, що ж сталося?! А якщо я все-таки переспала з Алексом? Чорт, шкода, що я цього не памʼятаю?
Фу, так ні, не треба такі хтиві думки! Можливо це ще наркота за мене говорить, але не знаю, чи це впливає на мою уяву, яка вже вимальовує «цікаві» кадри, можливо з цієї ночі.
Я вдарила себе знову по голові. Знайшла, про що подумати Ейво. Дуже гучний стукіт у двері. Я подумала вони зараз вилетять.
- Ейво, я сподіваюся ти не ріжеш собі вени!
- ЕЙВО! ВІДКРИЙ ЦІ СРАНІ ДВЕРІ!
Його голос ставав ще гучнішим, та грубшим. Я просто не могла відповісти, я сиділа на холодній підлозі ванній, та сподівалася, що він втомиться мене кликати і піде собі. Він же не може вибити двері, готелю? Це ж потім їх оплачувати, а вони тут дуже заможні та дорогі.
- Ейво ну скажи хоч щось! Добре якщо тобі стане легше - між нами нічого не було!
- Добре, а що тоді було?!
Трохи піднявши голос, спитала я його. Почувши спокійний вдих Алекса, я продовжила сидіти, на тому ж самому місці.
- Мишенятко! Я все тобі розповім в подробицям, якщо ти вийдеш і ми спокійно поговорили, як дорослі люди.
Ого, він так сказав, наче поважає мене. Незважаючи на те, що мені 17. Похвально, для такого бабія.
- Ну що? Згода?
Почула я одразу за дверима. Та  хотіла поговорити, але не в такому вигляді. Я подивилася в чому була вдягнута. Його широка чорна футболка, яка ледве прикривала мої сідниці. Вона повністю була просочена його запахом, та ледве чутні нотки чоловічого парфюму. Чорт, та від цією футболки, так і тхне чоловічими фіромонами, які і від самого Алекса. Тепер зрозуміло, чого всі дівчатка кидаються на нього, як бджоли на мед.
- Мишеня? Я вибʼю цю срану дверь, якщо не почую відповідь!
Якого біса, він мене кличе Мишеня? Переслідування Аделіни перечитав?
- Так, але дай час, щоб вмитися!
- Та добре, але якщо ти впадеш і вдаришся головою об кахель, я тебе прибʼю!
Вже зі знущанням сказав він.
- Не дочекаєшся!
Вигукнула я, щоб він точно це почув.
Я піднялася з підлоги та повернулася до зеркалка ванній. Це хто переді мною? Домовий Кузя? Я повністю була бліда, як поганка. Туш повністю розмазана  по обличчю, що тепер я схожа на панду. Стрілки повністю зникли, та вся інша косметика. Це дуже добре, бо я б злякалася цього відображення! Швиденько вмивалися, та почала шукати хочаб щось, щоб освіжити запах у роті. В поличці під раковиною, я знайшла одноразову щітку і пасту. Тут точно заморочилася сестра з обслуговуванням гостей. Трясця, вона мабуть переживає за мене. Треба як найшвидше їй подзвонити. Але я навіть не памʼятаю де моя срана сумочка. Подивилися у дзеркало ще раз, я поправила хоч якось волосся і пішла відкривати двері. Краще б я цього не робила.
Мʼязисте і гарне тіло стояла біля дверей, очікуючи мене. Господи, ну і як не звернути на це увагу, при тому що, побачити його голову треба піднімати свою. У нас кардинальна різниці у рості. Як тільки я пересилили себе і підняла голову, я зустрілася з карими очима, які пожирали мене повністю. Так ось чому, сестра з подругами його постійно обговорювали. Він почав опускати свої очі у низ, та я одразу почала спускати футболку нижче, щоб хоч трохи прикрити ноги. Він побачив цей рух та почав сміятися.
- Ейво, не бери до голови, я просто глузую!
- Ага, звичайно, всі так кажуть. А потім всю ніч чомусь не сплять.
- У когось, дуже гострий язичок, Мишеня!
- Не називай мене так!
Він лише засміявся на це та пройшов вдаль кімнати, сівши на ліжко.
- Ну що ж тебе цікавить? Що наше Мишеня не памʼятає?
- Закрий свій рот!
Вже злим тоном, промовила я, та сіла в крісло, напроти нього, щоб як най далі бути від цього звіра.
- Хах, не бійся я не залицяюся, до маленьких дівчат!
- Хто зна?!
- Не наривайся Ейво!
- Ой, так страшно!
Підняла руки, та зробила позу жертви.
- Що ж, ти обіцяв, що розкажеш мені!
- Я? Я вже і не памʼятаю!
Я одразу образилася, та кинула в нього подушку, але цей покидьок одразу її зловив. Звір не дороблений!
- Добре, я розповім, усе що обіцяв. Але що я отримую взамін?!
Поцікавився він, та презирливо подивився на мене. Я почала ще більше злитися, та кипіти від гніву. А я думала, він вихований, а він лише покидьок у формі.
- Так, ти обіцяв, якщо я вийду, ти все розкажеш! Я чекаю!
Він лише посміхнувся. А я сиділа в кріслі і просто палала гнівом. Ну як можна, бісити і подобатися, одночасно?
- Добре мишеня! Ти вчора просто багато вживала алкоголю, після чого двоє придурків підсипали тобі наркотиків, тому ти можеш не памʼятати продовження. Провели в цю кімнату і хотіли зґвалтувати тебе! Я, як гарний і красивий принц, вирішив тебе врятувати.
Він почав сміятися, від свого ж каламбуру.
Але все що він сказав, звучало правдоподібно.
- А що далі, чому я в твоїй футболці?
Я спеціально проігнорувала його жарт.
- Потім я вирішив допомогти онучці графа. Залетів в номер і прогнав їх геть. А ти була рада моєму хороброму вчинку, що аж кинулася мені в обійми.
Він знову почав сміятися і дивитися на мою реакцію. Так, я почала ще більше кипіти.
- І що ж далі?
- Мені розповідати все в деталях?
Ще більше почав сміятися, та дивитися з під лоба. Ну і покидьок!
- Ти ж сказав, що нічого не було?!
- Та добре мишеня, тобі просто стало зле і я допомагав тобі випустити всі токсини з організму, а потім ти замастилася, тому помив тебе і вклав спати.
Після цих слів, він спокійно став в профіль, біля вікна і дістав цигарки.
- Не проти?
Він дістав одну із цигарок.
- Та мені начхати. Хоч голим ходи.
- Мишеня, я знаю твої потаємні побажання, але давай зачекаємо з цим!
- Почекай! Стоп! Ти бачив мене голою?
Тільки дійшло до мене!
- Ні, я тоді осліп!
- Не смішно, якого фіга ти мене роздягав?
- Так, Ейво не клей з себе дурня! Ти не в моєму смаку, я просто тобі вирішив допомогти, могла і дякую хоча б сказати!
Він розгнівався, та закурив. Так, може я і поводилася, як дурепа, але яке він мав право мене роздягати і мити? Але може я тоді дуже погано почувалося? Так Ейво, ти повинна подякувати!
Я прикусила щоку від стресу!
- Вибач, та дякую за порятунок!
Схилила голову вниз і все-таки подякувала.
- Ейва Адамська, як складно із вас видавити подяку!
- Ой, а вам складно себе не хвалити, кожну хвилину.
Він лише всміхнувся мені. Та розвернувся, щоб побачити мене. Я не знаю, як це описати, але ми більше хвилини стояли і дивилися один на одного. Потім він відсторонився та промовив вже монотонним голосом:
- Ейво, йди пере вдягайся, та я тебе відвезу додому, щоб твоя сестра не хвилювалася!
- У сенсі? Ти з нею розмовляв?
- Ні, мій друг вже її провів  додому!
- А, добре. Але в мене ще є питання!
- Питай!
- Це тебе дядько попросив за мною приглядати?
- Мишеня, я не знаю твоїх дальніх родичів. Я просто допоміг, як нормальна людина!
- Дякую ще раз.
Я пішла в сторону ванни, та по дорозі взяла сукню. Він обережно її повісив в шафу, та можливо витер, наслідки вчорашнього вечора. Зайшовши до  вбиральні, я заспокоїлася. Він все-таки не здогадався, хто мій дядько і мабуть гадки не має, звідки я його знаю.
Я швидко зняла футболку, та вдягнула нижню білизну, яка висіла на сушарці і натягнула вчорашнє вбрання. Я вийшла з ванни і побачила Алекса вже в новій футболці.
- Ти з собою мав запасну?
- Ні, просто друзі принесли вранці!
Він почав приглажувати футболку, яку тільки вдягнув. Чорт, йому дуже пасує чорний!
- Ти готова?
Вже підняв голову чоловік і подивився в мою сторону. Він трохи застиг, та витріщився. Невже він вчора не бачив, в чому я була?
- Що ж, містер маніпулятор? Ви зацікавлені мною?
Вже з пристрастю спитала я. Ну а що? Мені теж треба, з нього познущатись!
- Мишеня не придумуй собі казочку, я тобою зацікавлюся, коли всі дівчата світу зникнуть!
Під моргнувши сказав Алекс. От же!
- Ну тоді прийдеться їх всіх вбити!
Коли це я почала з кимось фліртувати? Ааа, ну звичайно, я взагалі з чоловічим родом не спілкувалася, особливо з таким сексуальним. Так, Ейво, зберися вже!
- Задумалася мишеня?
- Чому саме мишеня?
- Ти себе бачила? Мале, тендітне і стримане!
- Лише і за цього?
- Так!
- Ну добре! Ти бачив де моя сумка?
Він підійшов до тумбочки біля ліжка, та дістав з шухляди моя сумку.
- Тримай Ейво! Я сховав, а то ти почнеш пʼяною дзвонити поліції, чи колишньому і тоді б точно ніхто б не поспав!
- Дуже продумано!
Підійшла я до нього, та ви хватила з рук, свою річ. Розвернулася, та попрямувала до дверей. Він пішов слідом за мною, та закрив номер. Пройшовши великі коридори, ми вийшла в самий клуб, де офіціанти прибирали і готувалися до початку робочого дня. Я побачила офіціантку, яка наливала мені вчора алкоголь. Цікаво, а вона бачила, що мені підсипали? Чи б попередила вона мене? А можливо їй всеодно? Я йшла вже до виходу, як почала милий жіночий голос, яка зверталася до чоловіка, який йшов заду мене. Я одразу повернулася.
- Пане, чи сподобався вам вчорашній вечір? Як себе почуваєтесь? Може вам щось налити?
- Ні, дякую. Але запамʼятай, цій дівчинці..
Він показав на мене пальцем. Зробивши це елегантно і без пафосу.
- Ви ніколи не наливаєте алкоголь, якщо я не буду поруч! Бо вас нахрін посадять! Я все ясно пояснив?
- Так пане, вибачаюсь!
Вклонилась вона перед ним і пішла далі протирати столи. Він вирішив таким чином, помститися мені? Він йшов теж до виходу, та промайнув мене, при цьому не сказавши мені нічого! Я побігла за ним:
- Ти взагалі якийсь дивний, якого хріна, ти мене контролюєш?
- Бо не хочу побачити в новинах, де будуть розповідати про онучки графа, яку зґвалтували, та вона вагітна тепер!
Він повернувся до мене і почав кричати. Ми вже вийшли на вулиці, тому можливо всі почули наш діалог.
- Ей, брате. Яка ще вагітність?
Алекс повернувся на питання хлопця позаду. Як я здогадуюся, це його друзі. Ми підійшли до компанії двох хлопців, які стояли біля гарного БМВ.
- Знайомся Ейво, це Нік та Ден!
Нік був гарний чоловік, з блакитними очима, темне волосся, яке розвіював вітер.
Ден дуже громіздкий хлопець, трохи нижче за Алекса. Мав каштанове волосся, та зелені очі. На біцепсах теж купа татуювань.
- Ой, яка краля? Ми знайомі леді?
Почав фліртувати Ден. Ось у кого, гострий язик!
- Ну як тобі, наш дядько?
Почав реготати Нік і натякувати на Алекса.
- Ми...
Алекс перебив мене і почав теревенити.
- Хлопці не чипляєтесь до неї, її лише 17 і плюс до всього, ви знаєте хто її батько.
З цими словами, в мене пройшов холодок по хребту. Не згадуйте мого батька, вашу мать.
- Але б бачили, як цей звір дивився на мене!
Я почала глузувати з нього. Ну а що? Чому йому можна, а мені ні? Алекс тоді підходив до дверей своєї машини, яка стояла заду нас.
- Ейво закрий рота і сідай!
Рявкнув він мені і сів на водійське крісло.
Хлопці сміялися і дивилися зацікавлено на цю ситуацію.
- Була рада знайомству хлопці! До нових зустрічей!
Я помахала його друзям, та пройшла до машини. Перед тим, як сісти в машину подивилася номери і помахала хлопцям.
- Бувай принцесо! 
В унісон попрощалися Нік і Ден. Забавні хлопці!
- Ще раз, побачу, що ти з ним фліртуєш, розповім все твоєму батькові.
Тільки сіла, а він вже маніпулює.
- Правду вони сказали, ти точно дядько! Бо контролюєш мене, як мій тато.
Показала я йому язик, поки від застібав пасок безпеки.
- Ейво, ще раз покажеш язик, я тобі його відріжу!
- Спробуй! 
Я всілася на сидіння, та теж почала застібати пасок. Ну і маніпулює він, жах.
- Але ті хлопці, нічого такі. Та й ще такі милі.
Алекс вів авто, але як тільки почув похвалу по відношенню до своїх друзів, одразу пришвидшив швидкість і вчепився в кермо.
- Мишеня, навіть не смій до них підходити!
Злим голосом промовив він.
Невже це ревнощі, ого аж цікаво стало.
- Ого, сам пан маніпулятор, ревнує мене?!
- Запамʼятай Ейво! Ти не в моєму смаку, тому не створюй гарну картинку, в своїй голові!
- Ой, я бачу картину в голові, як вбиваю тебе!
- Не мрій мишеня!
Ми перестали з ним більше спілкуватися, та викидувати огиду. Іншу дорогу ми мовчали, але я обдумувала, а може це мій шанс?
- Мишеня, зараз луснеш!
Почула я голос чоловіка, та вийшла із своїх роздумів.
- Ти це, на що натякаєш?
- Про те, що ти щось хочеш спитати!
Я вагалася, але він сам спитав!
- Добре, в мене є одне прохання для тебе!
- Ну якщо це не переспати зі мною, тоді я згодний!
- Ха-ха, дуже смішно.
- Ну а що тоді?
- Зроби мене популярною дівчиною!
Він трохи задумався, та стежив за дорогою.
- Мишеня, я трохи в ступорі! Що ти маєш на увазі?
- Просто, я сіра мишка, про яку всі знаю, лише як покірну дочку Адамську. Але я хочу бути, як вони: впевнені, гарні  та незалежні!
- Ого, це вийшло поетично! Але навіщо воно тобі?
- Просто, я хочу бути теж підлітком, який живе на повну!
Алекс замовчав, та обдумувала мої слова. Я звичайно, знайшла в кого спитати. Але просто він вже мені допоміг, може і тут не проти, зробити таку пропозицію?
- Алексе обдумай все і...
- Мишеня, ні!
- Але чому?
- На те є причини, краще спитай у сестри!
Я замовчала. А чого я очікувала, від красунчика військового, якого хочуть всі? Який має свій авторитет і справи, а не панькатися з маленькою дівчинкою!
Ми їхали в тиші. Як тільки приїхали, я обдумувала всі свої можливості.
Вийшовши із машини і побачила знову Ніка і Дена. А вони, чому за нами їхали?
- Привіт принцесу, ось твій дім!
Я підійшла до них.
- А ви чого за нами їхали?
- Просто потім ми їдемо разом з Алексом і хотіли ще побачити таких гарних голубків.
Пирснув Нік, та почав сміятися.
- Ха-ха, дуже смішно.
Я повернулася в сторону дома. Як же я не хочу туди знову.
- Йди вже мишеня! Сестра хвилюється вже за тебе!
Він провів мене до самих воріт. Я повернулася до нього і почала благати:
- Ну будь-ласка! Обдумай ще раз, я буду платити, допомагати з чимось, але просто допоможи!
Хочу бути котом з Шреку, що виручивши милі очі і він згодився.
- Мишеня! Лише якщо ти краще мене стріляєш! Або через мій труп!
Він засміявся, але я вже придумувала план, в своїй голові.
- Добре, домовилися!
Я розвернулася і пройшла з крізь відкритих воріт. Які можливо відкрила сестра, яка побачила мене, через камери.
Я відчувала, як чоловік пропалював мені спину. Ворота почали закриватися. Але я розвернулася і крикнула на останок:
- До зустрічі звіру!