Пістолет і патрони

~8~

-Про що задумалися Пане Юкіо? Ось ваше американо з молоком.- підійшла Аріна з підносом в руках.
-А так дякую. Та от задумайся по роботі...- сказав замріяний Юкіо і знову задумався.
-можливо я можу якось вам допомогти?
-А? Ні ні ні. Це ж як не як моя робота, не варто переживати. А у вас як ідуть справи?
-Я навчилася користуватися документами та розставляти їх правильно, а ще мене навчили відповідати на дзвінки.- з захопленням сказала дівчина.
-Чудово. А чим ти займаєшся в вільний час?- спитав Юкіо попиваючи каву.
-А я, ну... дивлюся серіали і дорами.
-ммм зрозуміло. Ну смачного вам, а я маю піти в офіс. Ось гроші за каву.
-Ні, що ви. Це безплатно, я за вас оплачу. Не треба. Це моя вам подяка, що врятували мене.- добре тоді я пішов.
-Удачі вам.- гукнула Аріна Юкіо, який вже вийшов з кафетерії.
*В офісі*
«І так, підсумуємо те що ми знаємо. «Тер індастріс»- терористична компанія, яка вбиває людей на замовлення або торгує ними, продає наркоту і їхній знак впливу в вбивство. Та жінка в тій будівлі була також вбита ними... Значить на неї зробили замовлення. Тоді як зрозуміти хто був замовником? Треба піти і глянути фото»- сказавши це Юкіо встав зі столу і пішов до архіву. Він тишком, щоб ніхто не бачив, почав переривати недавні файли. На щастя він знайшов папку доволі швидко. Він запхав її під свій піджак і пішов у кабінет.
«Таїсія Марнаївна, 19 років. Любила квіти і бла бла бла. Причина смерті ножову поранення. Найшов! «На місці вбивства були знайдені хустинка і таблетки від серця», а це значить вбивці +-60 років, і це нам дає... нічого не дає».- видихнув Юкіо і почав детальніше вивчати файл.
-вже вечір, пора вертатися додому. Можливо тоді до мене щось дойде- сказавши це Юкіо запхав всі листки з файлу в секретну шухляду і вийшов з офісу. Закривши його він попрощався зі всіма.
-Юкіо, ти не забув який сьогодні день?- звучав здалеку голос Райден
-точно, сьогодні ж ти підвозиш мене до дому. Але можна цього тижня обійтися? Мені зараз треба декуди зайти.
-ну гаразд. Тільки попробуй зайти в бар! Ти мене зрозумів?
-так так, все я маю іти, до завтра.
-угу удачі.
-дякую- сказавши це Юкіо попрямував до виходу. На наступний ранок, як на диво було доволі сонячно. Хлопчина зайшов на роботу і привітався з колегами.
-Детективе Юкіо, можна вас на хвилинку?- спитав Павло підійшовши до хлопця.
-Так, а що сталося? І чому всі такі сумні?
-давайте зайдемо в ваш офіс
-гаразд?- з подивом сказав Юкіо і відкрив свій кабінет. Коли хлопці зайшли Павло почав перевіряти чи ніхто їх не підслуховує.
-тут така проблема...
-що вже сталось? Кажи як є
-Сержант Райден вчора попала в Автокатастрофу і зараз лежить в лікарні в комі.
-*пффф* ЩО?!- виплюнувши воду, яку він не встиг ковтнути, Юкіо з шоком глянув на чоловіка.- де вона лежить? Відвези мене до неї.
-нажаль лікар заборонив заходити будь кому, хіба що через декілька днів.
-а-а аварія була серйозною?- У Юкіо почали трастися сильно руки.
-легковий автомобіль врізався в її, водія поки що не знайшли, а ось сержантка в важкому стані. ДТП сталося приблизно 22:45 вечора. Ось випийте - це валерянка.- Павло простягнув таблетки з водою Юкіо. Хлопець випив дві і сів в крісло заховавши руками лице.- все буде добре от побачите.
-я..я не знаю, що мені робити д-далі.- хрипким голосом сказав Юкіо.
-На даний момент, вашою групою підтримки можу стати я, якщо хочите. Я спробую допомогти чим зможу.
-Дякую за пропозицію. Думаю так буде краще...