Божевілля / Психічно хвора

всю веселуху зрушила

Це історія, яку я буду виставляти в час поки в мене пишеться 2 основні історії. Частини я буду виставляти одразу після того як їх напишу. Якщо захочете продовження цієї історії, то буду чекати на ваші коментарі.

(не зважайте, що після крапки текст буде з маленької букви)

*************

мене називають психічкою, хворою.. хоча ми всі такі.. у цьому приміщенні
білі, м'які стіни не заспокоюють, а навпаки заставляють почуватися некомфортно і беззахисно. як би ми цього не заперечували, але у відділеннях лікарні, де лежать люди з порушеною психікою, немає безпечних місць у якому люди могли себе комфортно почувати.
та не мені судити.

я Естер, якщо коротко Тера. мене тут тримають з 3 років. а зараз мені 17. прізвища не знаю, і батьків не знаю. знаю тільки як на смак пігулки, якими мене пічкають. у цій психіатричній лікарні нас не лікують, а просто втримують, через хабарі інших високоповажних придурків в костюмах.
ми їх так і називаємо, коли вони приходять подивитися на нас, як на товар. а приходять вони до нас, тому що шукають тих, хто буде їм служити або просто розважати. для цих придурків в костюмах є спеціальний відділ у лікарні "експедиція". там вони дивляться на нас і вибирають купляючи чи орендуючи нас.
під словом 'нас' я маю на увазі себе і інших покинутих психічно хворих людей. покинуті це ті в кого нікого не лишилось. або їх тут покинули, або продали, або всі померли. найчастіше продають.

чому саме психічно хворих беруть для розваг і використання? нами легко керувати і маніпулювати. у відділі "експедиція" нас спеціально 'виховують' для цих в костюмах.

до речі, це місце не зовсім лікарня. щось ніби борделю чи казино, які приховані від простого народу. а також це все нелегально. а хто б дозволив продавати людей, ніби рабів?

так от..

***

- Естер, виходь на прогулянку - сказала одна з медсестер, які супроводжували нас за стіни цієї неприємної будівлі.

- йду і повинуюсь) - саркастично сказала дівчина з погрозливою посмішкою, яка завжди блистіла на лиці Естер. ця посмішка була її привичкою, якою вона страшила нових робітників.

- оці свої приколи, будеш новеньким показувати. як раз перевіримо чи зможуть вони витримати нервову роботу - це головна медсестра з якою у нас були доволі дружні стосунки. Вона почала тут працювати коли Естер було 7.

це сама Естер. на вигляд приваблива і доволі здорова й адекватна. але якщо її вивести з себе.. ворогу не побажаєш.

- а в нас є новенькі?)) - з жадібною посмішкою спитала Естер коли виходила з палати.

- їх аж четверо. я тебе прошу хоть 2 лиши в спокої - говорила медсестра записуючи щось в блокнот.

- нічого не обіцяю)

- якщо ти їх хоть пальцем торкнешся, я тебе залишу без солодкого.

- знаєш, Міра, інколи я тобою захоплююсь, а інколи й боюсь) - це одна особа, яка не боїться Естер.

***

на прогулянці було доволі цікаво, враховуючи, що всі пацієнти знайомились з новими працівниками. там було 3 хлопця і 1 дівчина. на вигляд років 20-22. Міра знала, що Естер, щось та й вчудить, щоб налякати новачків, але цього разу Тера сиділа спокійно, щось роздумуючи пильно спостерігаючи за тими чотирма.

- я Адам. а ти в нас хто? - підійшов з посмішкою один хлопець з новачків до Естер.

- диявол, який вирве з тебе душу) - на її лиці появилась диявольська посмішка. Міра одразу підбігла до новачка, щоб не стало ще гірше.

- перепрошую, але до неї краще не підходьте. вона в нас тут найстарша і сама буйна - подивилась вона на тебе.

- Міра, Міра) чого ти нам веселуху обрушуєш) - сказала Естер знову показуючи зубки.

- давайте, ви підете всі в кабінет, де я детальніше розкажу про всіх пацієнтів - сказала Міра новачкам.

коли вони йшли Адам подивився на Естер, яка сиділа одна в той час, як інші обходили її стороною.