Ч.2 - Б(ес)ІДИ з Богинею

1 0 0
                                    

- А-а-а! Ну так... Мені ж іще потрібно провести деяке опитування. Кусати я нікого не буду, запитання не будуть страшними. Моє завдання просто дещо оцінити. Відмовитися від такої пропозиції не можна, адже я, як найсильніша і найрозумніша серед усіх на даний момент, не дам вам цього зробити, ги. Ви ж не проти, хлопці? Чудово, а то щось я забалакалася... Тебе я хочу розпитати першим! - показала провідниця пальцем на мене. Вогонь у її очах, імовірно, досяг межі можливостей чарівних лінз.

Оце так поворот! Це буде психологічний тест? Тест на те, псих я, чи ні? З урахуванням мого стану в даний момент, краще утриматися від неадекватних витівок. Була ні була.

- Добре. - твердо промовив я, відчуваючи невелике хвилювання і цікавість.

- Оу-у-у..., - схаменулася Олена, а її очі на секунду начебто порожевіли, і в них спостерігалося щось заокруглене. Це сталося лише на мить. - Д-так, дорогенька, тільки відповідай чесно. Перше запитання: як тебе звати? - очі дівчини знову загорілися, але вже більш жовтуватим полум'ям.

- Марк.

- Точно-точно? - з якимось непорозумінням перепитала Олена. Її вогники стали більш помаранчевими.

- Так, - коротко, але твердо відповідав я. Чесно, у мене не було великого бажання зараз розкидатися промовами наліво і направо. Краще я скажу мало, але по справі.

- Хммм, гаразд, вірю. Вважатиму відповідь прийнятою. А... Скільки тобі років?

- 17.

- Правда? - знову перепитала наша провідниця.

Що це за перепитування? Я що, буду брехати самому собі, скільки мені років і як мене звати? Чи я настільки не розумію по суті, хто я? Не здивуюся, якщо наступне запитання буде про зріст і вагу.

- Безумовно.

- А якого кольору твої очі? - з підозрілою посмішкою запитала Олена, і її очі знову змінили відтінок.

Щось мене це трохи бентежить. На кілька миттєвостей я задумався, адже це вже доволі дивне запитання. Невже по мені не видно, які у мене кольором очі? Але річ у тім, що я не знаю правильної відповіді, адже ще не бачив себе у відображенні! Потрібно щось придумати:

- А хіба не видно, якого вони кольору?

- Видно, звичайно, але мені потрібно знати правильну відповідь. Раптом ти не показуєш мені справжній колір твоїх очей, ха?

Багатошарові спогади Zero - Початок?Where stories live. Discover now