___________
Від автора:
Пристебніть ремені, попереду довга частина, але вона того вартує. 💋
___________
Наполегливе сонце царапало тонкі повіки крізь штори, шкіру чола лоскотала мʼяка шерсть, на талію тиснула важка рука, а шию на потилиці дразнило гаряче повітря. Чімін поволі відкрив одне око, одразу ж мружачись і наморщуючи носа — він таки змусить Юнгі змінити штори на цупкіші. Тіло юнака відчувало себе заточеним у камері безкомпромісної любові і прихильності та нило про порятунок, в той час як серце молило продовжувати солодку муку. Оточений сонними котячими тілами, хлопець щасливо усміхнувся собі під носа: Кіта традиційно вклався на його подушці, скрутившись у мирний лакричний клубочок поруч з його головою, поки важке тіло позаду тіснилося до його спини і сопіло у шию — мабуть, так виглядає щастя, думалось хлопцеві.
Рука Юнгі опоясувала талію юнака, давлючи своєю вагою на його живіт. Чімін ліниво потягнувся рукою нижче і легко торкнувся пальцями холодної крейдяної шкіри. Він лагідно провів пальцями вздовж мʼякої шкіри, змушуючи ту ледь здригнутися та вкритися мурахами. Хлопець пробігся по гострих кісточках та довгих пальцях, легко стискаючи їх своїми, відтягуючи кожен один за одним і потім відпускаючи, щоб ті вдарялися мʼякими подушечками об бавовняне простирадло. За спиною почувся сонний, сердитий стогін, сигналізуючи хлопцеві про невдоволення власника того самого стогону, але Чімін не звертав на це уваги, як і зазвичай. Для хлопця це вже стало звичною ранковою грою — і він не збирався собі у ній відмовляти і сьогодні. Пальці старшого були його улюбленим інструментом, як фортепіано для піаніста, він бігав по довгих, тонких клавішах, грайливо натискаючи на кожну по черзі, витягуючи зі свого особливого інструменту найпрекрасніші звуки та сумлінно складаючи їх у неповторну мелодію.
– Мгмхх... ти робиш це щоранку... коли тобі набридне..? – нерозбірливо бурмотів сонний голос у шию хлопцеві, змушуючи шкіру слабко тріпотіти від важкого ранкового баритону.
– Коли тобі набридне обіймати мене уві сні? – відповів Чімін, продовжуючи гратися з пальцями старшого.
– Ніколи... – протягнув Мін, тиснучись носом у гарячу шию.
– Ну, тоді у тебе є відповідь на твоє запитання, – усміхнувся юнак, легко вщипнувши тильну поверхню долоні старшого.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Kiss me! please..?
FanfictionЧімін і Юнгі сусіди по кімнаті в гуртожитку. Вони зустрічаються. Начебто як... У них є кіт на імʼя Кіт. Але Чімін називає його Кіта. Більше деталей у Передмові, xx.
