Кінець - це початок чогось нового.
Але, нажаль, для Рейчел це кінець. Їй уже не вдасться вибратися з того омуту в який вона занурилася з головою. Рейчел була загубленою дитиною, яка просто хотіла бути щасливою. Вона змогла знайти своє щастя, але воно виявилося занадто коротким.
Любов це - ілюзія. Це безжальне почуття, яке може зароджувалися роками, або з'явитися як грім в ясному небі. Любов закриває нам очі на реальність, ми дивимося на світ через скло рожевий окулярів. Ми стаємо маріонетками в її руках не в силах контролювати свої вчинки, почуття, емоції. Це почуття створює нам ілюзію щастя, теплих почуттів, порятунку. Але в один момент це скло може розбитися, і вся ілюзія в мить випоравуєть.
Ця ілюзія затягнула Рейчел з головою, тому її кінець настав занадто рано. Можливо, якби вона змогла зняти з себе ці окуляри, відпустити і забути все, її фінал був би іншим? Вона занадто сильно вірили в те що Хьонджин був її порятунком, але він був просто ілюзією яку створила її фантазія. Вона зробила його ідеалом в очах дівчини, вона зробила його порятунком для неї. Але саме цей порятунок затягнув її на дно.
Але якщо подивитися на ситуацію не з точки зору медицини, можливо, Хьонджин справді існував? Можливо, Рейчел справді могла бачити покійників, а лікарі це просто спихнули на хворобу? Нажаль, ця загадка такі залишиться нерозгаданою.
Запам'ятайте Рейчел і цю історію, тому що ви ще згадаєте про неї..
***
Дорогий читачу, я дуже вдячна, що ти поринув в світ цієї історії разом зі мною. На цьому я закінчую, але не прощаюся.
До зустрічі в нових історіях!
Ваша ice♡
ВИ ЧИТАЄТЕ
Порятунок чи ілюзія?
МистикаРЕДАГУЄТЬСЯ! Все, що залишилося в неї від нього це - маленька дрібничка на шиї у вигляді півмісяця, яка приховувала в собі глибоку таємницю, сповнену спогадів.
