Порятунок чи ілюзія?

Частина 19.

На годиннику показувало 11 годин ночі. Вони на іншому кінці міста, Рейчел занервувала ще більше, коли побачила більше дев'яти пропущених від батька.

-Тобі теж дзвонили? - обережно запитує Рей і дивиться на Юджина. Хлопець, не відриваючись від свого телефону, киває.

Вони зірвалися з місця і побігли алеєю на вихід. Під час пробіжки Рейчел викинула шматок солодкої вати на палиці в смітник. Через кілька хвилин вони вже стояли на зупинці. Там не було народу, була ніч і багато автобусів уже не ходили, а люди взагалі викликали собі таксі.

Почувся грім, зеленоока напружилася і обійняла себе обома руками, повіяв легкий, але холодний вітерець. Подивившись на блондина, він усміхався, бавлячись із ситуації в яку вони потрапили.

- Сподіваюся, дощ не піде. - каже дівчина, коли холод підбирається все ближче.

На зупинці пусто. Лише по трасі інколи проносяться машини. І самотній ліхтар, що стоїть, висвітлюючи зупинку.
- Було б класно! - З усмішкою вимовляє Юджин і дівчина кидає на нього незадоволений погляд, але при цьому її куточки губ піднімаються.

Минають хвилини, Рейчел вже стало досить холодно, вона була в одній футболці і штанах, у хлопця так само не було нічого зверху тому він не міг ніяк її зігріти.

Нарешті, в далині миготить світло, два невеликі ліхтарики на одному рівні. Побачивши автобус, що під'їжджає, вони розслабилися. Не знали куди він іде, але їх це не хвилювало, хотілося просто сховатися в якесь тепле місце, коли з хмаринок почали капати маленькі краплі.

Побачивши номер автобуса, блондин схопив дівчину за руку і рушив до дверей.

-Він поїде до моєї вулиці? - запитує Рейчел в той час, як вони вже заходять у транспорт.

- Так - впевнено вимовляє юнак і Рейчел з підозрою, але все ж заходить і тепло покриває її шкіру, що змерзла.
Автобус також порожній, тільки водій, що прийняв їхні гроші та сказав проходити на будь-які місця. Тьмяні лампочки додавали затишку та атмосфери, вони пройшли в самий кінець і сіли на двомісне сидіння.

Рейчел сіла до вікна, їй завжди подобалося дивитися в нього під час якоїсь поїздки.

Вона не сподівалася проїхати весь шлях у тиші та спокій, бо поруч сидів блондин, що явно не хотів їхати без розмов. Хлопець почав крутитися на всі боки і оглядати всі місця.