Крихітка, що ненавидить мене, але я знаю, що це не так [ТИМЧАСОВО ПРИЗУПИНЕНИЙ]

3: Мовчки.

Хьонджін чує лише розмальовуючі тишу мокрі поцілунки й шелест одягу. Нічого більше, і ніякого шансу втекти. Чомусь зараз він вкривається гусячою шкірою тому, що вони знаходяться в маленькій білій кімнаті, без віконця, з одними зачиненими дверима. Нікого, окрім геть пʼяної дівчини, в якої зараз нічого, окрім гормонів, не функціонує. Вона вже вкрай збуджена, хоче залізти хлопцю в джинси, проте... Він то розуміє, що він - не. Може, перепив? Не знає, що він зможе зробити разом з нею, коли він не збуджений, тому краще відтягнути той момент якомога далі, наскільки вийде.

— Стривай.— шепоче захеканий Хьонджін, відриваючи Зої від своїх губ.

Дівчина дивиться на нього з під довгих вій, трохи хмурячись в нерозумінні. Хьонджін цілує її, та, тримаючи за талію, саджає на пральну машинку, знову відстороняється.

— Давай я зроблю тобі куні?— Пропонує Хьонджін, та натикається на той самий погляд. Чорні очі блиснули. Зоі кивнула та розвела ноги ширше.

Окей. Тепер... Що тепер? Запропонувати то він може, а якби він ще знав, як це робиться. Хто там у порно розгледить, що конкретно вони роблять? Заспокоює хочаб те, що Зоі достатньо пʼяна, щоб не засуджувати його за невміння. Там навряд чи є шанси нашкодити дівчині... Принаймні, Хьонджін сподівається.

Він відчуває, як тиша завʼязує в животі тугий вузол, й тиск трохи підіймається. На вуха давить відсутність будь яких звуків. Подумки він проклинає людей, що саме в цій хаті двері в ванній кімнаті настільки добре поглинають шум. Він би із задоволенням послухав музику, яка зараз грає знизу.

Хьонджін цілує Зоі в підборіддя, і, не розриваючи зорового контакту, опускається на коліна та задирає коротку зелену спідницю. Дівчина здригнулася від відчуття мʼяких, мокрих губ на стегнах.

Те, що Хьонджін напружений - без зайвих коментарів. Якби він мав можливість, він би миттєво вибачився й вибіг з цієї душної, тісної кімнатки. Руки мало не трясуться, тому він впився пальцями за оксамитову шкіру Зоі, трохи вище колін дівчини, так ніжно, як тільки міг. Зробивши вдих і видих, він в заключний раз доторкнувся до внутрішньої сторони стегна, й приготувався вимкнути мозок, але потім трохи спантеличено підняв голову.

— Мені зняти, чи..?— Він сам здивувався хриплому звучанню його голосу, та його відбиток від настінної плитки.